Місцева пожежна охорона має стати державною...

Про перспективи такого реформування служби в Закарпатті розповідає начальник ГУ МНС України в Закарпатській області полковник внутрішньої служби Михайло ТУРЯНИЦЯ.

- Сільські населені пункти Закарпатського гірського краю завжди були уразливими перед вогняною стихією. Ця проблема набула ще більшої актуальності з початку 2003 року, коли всі професійні пожежні частини області (крім тих, що розташовувалися в районних центрах) через брак коштів на їх утримання канули в Лету. Загалом в регіоні було скорочено 15 професійних пожежних частин.

Замінити їх мали підрозділи місцевої пожежної охорони. У відповідності до чергової постанови Кабміну від 24 лютого 2003 року вони були теоретично створені на базі розформованих. Однак, на практиці дані місцеві пожежні команди (МПК) виявилися малоефективними й можуть використовуватися лише як допоміжні. Усе знову впирається в кошти: районним бюджетам не під силу в повному комплекті утримувати необхідну кількість вогнеборців. А один водій й черговий пожежник самотужки аж ніяк не зможуть загасити розбурхану стихію. Мало того, але необхідну кількість МПК в області так і не зуміли за ці роки створити. На сьогодні із запланованих для створення 57 місцевих пожежних команд є 29 і відновлено роботу ще 8 на базі колишніх професійних пожежних частин (ППЧ).

У недалекій перспективі, якщо не вжити невідкладних заходів, то частина з цих підрозділів незабаром припинить своє існування. Адже, все частіше місцеві органи влади звертаються з проханням скоротити МПК через відсутність коштів на їх утримання.

Отож, реально зараз проблемами протипожежного захисту сільської місцевості в переважній більшості опікуються лише професіональні вогнеборці. Але ж наявного технічного потенціалу оперативно-рятувальної служби замало, щоб поставити надійний заслін пожежам. А вогонь продовжує свою чорну справу, наносячи чималі збитки, які мають невтішну тенденцію щорічного росту.

Так, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість пожеж цьогоріч виросла на 43 випадки і становить 542 пожежі (станом на 10 серпня 2007р). Майже на 488 тисяч гривень більше нанесла цьогорічна стихія і збитків у порівнянні з аналогічним періодом 2006-го року. Сьогодні вони складають суму понад 2 млн. 737 тис. грн. До слова, близько 70 відсотків цієї статистики дають пожежі на селі. Судіть самі, якщо від місця дислокації до місця виклику пожежному автомобілю доводиться долати 30-40, а то й і 70 кілометрів гірського бездоріжжя, то про ефективність боротьби з вогняною стихією говорити не доводиться, адже червоно-білі машини встигають хіба що лише на згарище, бо вогонь не чекає...

Якщо ж проводити аналіз захищеності території області від вогняної стихії по районах, то в найбільшому за площею Тячівському, свого часу було скорочені дві професійно-пожежні частини (ППЧ-17 смт Тересва та ППЧ смт Солотвино). На їх базі створили МПК, які повинні захищати від вогню не лише житловий сектор, а й забезпечувати охорону промислової та рекреаційної зон. На території їх обслуговування знаходяться й будинки підвищеної поверховості. У Солотвині – це Республіканська алергологічна лікарня, солерудник, а також рекреаційна зона з розвиненою інфраструктурою в районі Солених озер. У Тересві розташований деревообробний комбінат. У разі їх скорочення, СДПЧ-8, яка розташована в Тячеві, буде не в змозі забезпечити своєчасне гасіння пожеж та ліквідацію наслідків аварій та стихійних лих на території обслуговування зазначених місцевих пожежних команд.

Незахищеним в плані ліквідації пожеж залишається й Усть-Чорнянський кущ цього ж району. Через значну віддаленість окремих гірських населених пунктів від районного центру (приміром, с. Комсомольськ - 72 км, с. Руська Мокра – 61 км, с.Красна – 46 км, с.Лопухово – 71 км, смт.Усть-Чорна – 58 км) відповідно залишається актуальним питання щодо створення державної пожежної частини в смт.Усть-Чорна Тячівського району.

Аналогічна картина спостерігається і в Ужгородському районі, де в особливу турботу викликає незахищеність в пожежному плані таких населених пунктів, як Велика та Мала Добронь, Демичево, Саловка, Червоне, Есень, Петрівка, адже до місця дислокації найближчої професійної пожежної частини необхідно подолати 35 кілометрів.

Ряд прикордонних сіл Виноградівського району, що належать до Вилоцької та Новоселицької сільських рад, і межують з Угорщиною, також вимагають особливої опіки професійних вогнеборців.

Незадовільне становище з гасінням пожеж у сільській місцевості склалося в Свалявському та Іршавському районах, в яких є лише по одній державній пожежній частині, які розташовані в районних центрах. На Свалявщині, яка має чимало багатоповерхових санаторно-курортних закладів необхідно поновити діяльність скороченої професійної пожежної частини №12 с. Поляна, що значно скоротить час прибуття пожежних підрозділів до місця виклику та забезпечить своєчасне надання допомоги.

У Рахівському районі в разі скорочення МПК с.Відрички (створеної на базі ППЧ-26 с.Богдан) незахищеними в плані гасіння пожеж залишаться населені пункти Богданської долини (с.Розтоки, с.Видричка, с.Богдан, с.Луги), відстань до найвіддаленішого пункту від районного центру становить близько 30 км. Крім того Богданська долина густо насичена дрібними підприємствами деревообробки та являється туристичною зоною з виходом на найвищу гору Карпат Говерлу.

Отож, враховуючи вищесказане, масштабність і важливість завдань протипожежного захисту сільських населених пунктів, потрібно, щоб найближчим часом в регіоні на базі діючих місцевих пожежних команд було створено принаймні 9 підпорядкованих державних пожежних частин – 3 у Тячівському районі, 2 у Виноградівському та по одній на території Іршавщини, Свалявщини, Рахівщини й Ужгородщини. При наявності цих підрозділів закарпатське село буде під надійним захистом оперативно-рятувальної служби краю.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати