Ні для кого не є секретом, що формальним «автором» цього нахабного знущання над духом старого міста та законом є депутат Ужгородської міської ради Іван Волошин. Формально саме він опікувався кримінальною оборудкою з продажем цього об’єкту, внаслідок якого міський бюджет, за оцінками фахівців, втратив щонайменше 20 мільйонів гривень. Насправді ж цілком очевидно, що за аферою з «Короною» стояли інші, більш впливові особи, здатні перекрити своїм фінансовим потенціалом приватні інтереси усіх учасників цього криміналу, включно з авантюристом І.Волошиним, котрий на момент завершення «оформлення» «Корони» перебував на межі повного фінансового краху.
Нещодавно до рук редакції потрапив документ, яким ще не так давно прикривався в своїх авантюрах колишній кримінальний елемент, а нині ужгородський депутат. З нього видно, що громадська організація «Антикорупція», яку в часі «розквіту» режиму Януковича І.Волошин створив і очолив з метою тиску на чиновників, правоохоронців та активістів, які намагалися стати на перешкоді його злочинній діяльності, виступала партнером антиукраїнської, про кремлівської громадської організації «Український вибір» Віктора Медведчука. Таким чином, І.Волошин виступав ужгородським представником одіозного прокремлівського політика, його надійним соратником.
Підписання Угоди про партнерство та співробітництво між закарпатською Громадською організацією «Антикорупція» та Всеукраїнським громадським рухом «Український вибір» Віктора Медведчука відбулося 22 грудня 2012 року, всього через чотири місяці після приватизаційного «конкурсу». Тобто, коли таємне стало явним, викликавши суспільний вибух, а значить – виникла необхідність захистити вкладення. Як повідомив тоді приватний інтернет-ресурс І.Волошина, «Керівництво та активісти ГО «Антикорупція» повністю розділяють переконання ініціаторів та учасників громадського руху, а його завдання близькі до завдань, які з самого початку ставила перед собою наша громадська організація». Справді, завдання було спільним – привласнення ласої частки майна громади Ужгорода.
Після цього не важко здогадатися, чому афера такого масштабу як крадіжка за безцінь в громади Ужгорода найпривабливішої в комерційному плані споруди пройшла без особливих ускладнень. Ніхто не бажав протиставлятися не стільки самому І.Волошину, відомому схильністю до шантажу, але й тому, хто вимальовувався за його спиною.
В.Медведчук нині в Україні вже не впливовий, переховується в Росії і справедливо вважається одним з найбільших ворогів України. Натомість Іван Волошин по завершенні Революції Гідності, проти якої активно боровся у тандемі з "Українським вибором", нині старанно перефарбовується у «люстратора», вічного борця з хабарництвом та просто хорошого хлопця. І ніби між іншим у ефірі закарпатського телебачення вчить закарпатців дотримуватися закону, засуджуючи «ревізію» «Правим сектором» закарпатського маєтку свого шефа.
А ще – паралельно продовжує знищувати незаконно «приватизовану» «Корону», користуючись безпорадністю або корисливістю тих, хто вже давно мав би його зупинити.
Довідка
Влітку 2012 року в обласному центрі Закарпаття розгорівся грандіозний приватизаційний скандал. Йшлося про відверто брутальну оборудку з однією із знакових архітектурних споруд початку ХХ століття – історичним готелем «Корона», розташованим у самісінькому центрі історичного Ужгорода. Тоді будівлю у 4000 квадратних метрів було «продано» за смішну суму у 8 млн. гривень, при реальній вартості 30-40 млн. При цьому перехід власності з міської казни до кишень майбутніх власників відбувся шляхом аукціону, в якому брала участь одна фірма – «Проектготельконсалтинг», утворена за кілька днів до самого конкурсу. Зазначена компанія у містян прямо асоціюється з Іваном Волошиним, відомим своїми талантами у сфері шахрайства з фінансовими ресурсами, рейдерства та «жовтої» журналістики. І.Волошин потрапив до депутатського корпусу міської ради під прапором партії Єдиний Центр, однак одразу переорієнтувався на користь провладної коаліції, підконтрольної тодішньому меру-«регіоналу» Віктору Погорєлову.
Афера стала відома громадськості і спричинила активний протест ужгородців, на боці яких виступили ЗМІ, деякі керівники правоохоронних органів та громадські активісти. Натомість ситуацію, як завжди, з часом спустили на гальмах. Незрозумілим чином вона залишалась непоміченою ані міліцією, ані СБУ, ані прокуратурою. Більше того, доволі кволі спроби «щось зробити», були похоронені у надрах судової системи. Кричущим у цьому аспекті був факт складання на самого Волошина протоколу про корупцію (оскільки він був секретарем комісії з приватизації «Корони», водночас маючи борг близько 500 000 гривень перед директором фірми-переможця) який був скасований судом. Окрім цього, з часом, сама «прихватизація» була фактично узаконена господарським судом, який відмовив прокуратурі у позові про визнання продажу незаконним. Серед чиновників, що «кришували» тему, називають прізвища колишнього мера Погорєлова, прокурора міста Штефанюка, заступника прокурора області Савченка, голову господарського суду області Ващиліну, заступника голови міськрайонного суду Семерака.
Під час приватизації з інвентарної справи "випали" понад 1000 квадратних метрів приватизовуваної споруди, доля яких не вирішена досі.