Василь Годованець із закарпатської Сваляви став переможцем престижного конкурсу "Піца-фест" у Празі

- Ти довгий час перебуваєш у Чехії. Чим там займаєшся? Кажуть, що ти брав участь у якомусь
солідному конкурсі. Що можеш про це розповісти?

- П'ятнадцять років тому, як й інші наші закарпатські люди, і я в свої 18 літ поїхав заробляти на прожиття до Чехії. А за якийсь час потрапив у ресторан-піцерію. Там з півроку мив посуд, як наші українські дівчата. Помалу придивлявся, спостерігав, як працюють кухарі, інша обслуга. Поступово навчився робити піцу, як і чехи, а заразом намагався вдосконалити якісь моменти в цій роботі - хотілося доказати самому собі, що зможу не гірше.

Минуло 13 років, аж поки нарешті я усвідомив, що досяг того, чого прагнув. Поблизу Праги є місто Тепліце, де і нині працюю у піцерії «Траппола». А нещодавно у Празі проходив Всечеський конкурс «Піца-фест». І я, український хлоп з малої Сваляви, вирішив спробувати свої сили в ньому. Коли зголосився на ці змагання, то з'ясувалося, що матиму ще 14 дуже сильних конкурентів з різних піцерій Чехії. Тож не зовсім був упевненим у власних силах. Але так вийшло, що я виграв у своїх суперників одразу в двох номінаціях із трьох.

- Ваша піцерія є найкращою в Чехії?

- Вона є однією з кращих у виготовленні піц, макаронів, інших страв італійської кухні. Представляючи наш заклад, я переміг у номінаціях «Краща класична піца», а також «Фристайл».

- А що то означає?

- Фристайл - це жонглювання тістом, свого роду шоу з процесу приготування піци. Щоб споживачі не тільки смакували готовою стравою, а й оцінили вміння кухаря неординарно виготовити її й оригінально подати.

- Отже, крім кухарської, маєш ще кваліфікацію і шоумена?

- Так, ось маю сертифікат від спеціалістів з Італії, які були в журі конкурсу.

- Чи часто в Чехії проводяться змагання з кухарської майстерності?

- Авжеж. їх дуже багато, в тому числі з приготування традиційних російських та українських страв. Але я проходив відбір як фахівець італійської кухні, зокрема, як піцерист. До речі, конкурс «Піца-фест» проходив у Чехії вперше.

- А на ньому в яких номінаціях визначали переможців?

- Всього номінацій було три: з виготовлення піци «Маргарита» - тобто класичної піци, в якій тісто має бути хрустким, невисоким і тонким, а начинка - лише кетчуп і сир; «Фантазія» - кожен сам собі вигадував рецепт і тіста, і наповнення; «Фристайл» - номінація, про зміст якої я вже казав. Окрім сертифікатів за перші місця в конкурсі, яких було три, кожен із 14 учасників дістав заохочувальні призи і свідоцтва про участь у змаганні, які фактично підтверджують їх високий фаховий рівень.

- Чи складно загалом робити піцу?

- Образно кажучи, тісто для піци вимагає такого ж делікатного поводження, як і жінка. Аби не розірвалося, не перекисло, аби всього в ньому було для найкращого смаку.

- Як довго ти навчався мистецтву приготування піци?

- Я й досі кажу, що ще багато часу маю вчитися, хоч і займаюся піцою вже 13 років. До речі, італійська кухня, так само, як і українська, дуже різноманітна, одна страва може мати до сотні варіантів. А професії, я певен, треба вчитися все життя.

- Ти ще десь інде, окрім «Трапполи», працював у Чехії?

- Один колега-чех якось мені сказав, що не на одній піцерії маю зупинитися - варто спробувати себе й в інших, бо в кожній є свої «примочки», і їх бажано знати, щоб стати справді добрим фахівцем цієї справи. Адже піца випікається по-різному на дровах, газі, електриці. Тож мав за місце роботи майже двадцять піцерій, а тим самим набув досвіду, якого, мабуть, в інших моїх колег немає.
Найголовніший - це те, що людям не тільки смачну страву треба подати, але вони впродовж двадцяти хвилин, поки дожидають своє замовлення, не повинні нудьлійську піцу. В Чехії то простіше. Але сподіваюся, що якісні продукти невдовзі з'являться і в Україні. Тож і тут будуть знати справжній смак італійської кухні, і не тільки піц, а й макаронів-паст, різотто, салатів, м'ясних страв.

- Чи не було в тебе бажання повернутися в Україну і, можливо, навчати наших піцеристів?

- Бажання, може, і є, але, на жаль, у нас люди настільки тверді лобами, що деякі навіть чути не хочуть, що їх хтось чомусь буде навчати. Але все одно вірю, що є багато і таких, що захочуть навчитися робити щось більше, аніж універсальні й набридлі пельмені та шашлик. З часом повернуся в рідну Сваляву, ймовірно навіть, відкрию ресторан, де готуватимуться страви виключно за італійською рецептурою. На сто процентів упевнений, що то буде смакувати моїм землякам. Якщо у нас в державі стане більше справедливості щодо роботи й оплати праці, по-справжньому розгорнеться боротьба з корупцією, зміниться законодавство щодо людей, які прагнуть мати свій бізнес, удосконалиться оподаткування, то повернуся обов'язково. Певен, що дуже скоро прийде час, коли й в Україні поважатимуть людей, які знають свою справу від «А» до «Я», є майстрами свого фаху і творчо працюють задля добробуту громади, а не тільки власного благополуччя.

Теги:

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати