В Ужгороді поховали відомого українського патріота, колишнього політв'язня Олександра Ороса

Олександр Михайлович Орос помер 23 лютого 2014 року в лікарні м. Києва, та був похований на Ужгородському міському цвинтарі «Барвінкош» 25 лютого.

У молитві до Господа Бога отець-ректор просив прощення усіх земних гріхів, допущенних з власної волі чи під примусом, небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

Біографічна довідка:

Олександр Михайлович Орос народився 24 лютого 1933 року в селі Стеблівка на Хустщині у багатодітній сім'ї православного священика. У 1943 році вступив до Хустської гімназії, а згодом продовжив навчання у Великобичківській середній школі, яку закінчив у 1950 році. Вступити до омріяного медичного інституту виявилося, неможливим через політичні погляди. Тому навчання продовжував у лісотехнічному інституті Львова. Там захопився наукою. В 1963 році вступив до аспірантури Московського інституту будівельних матеріалів, а через шість років (1989 р.) успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Однак, попри це, працювати за обраним фахом не довелося. На заваді стали політичні погляди, неблагонадійність О.Ороса, зокрема, засудження ним радянської агресії на теренах Чехословаччини в 1968 році. Пан Орос кілька разів піддавався арештом. Якщо після арешту в 1972 році його звільнили, то наступний арешт виявився для вченого фатальним. У 1982 році О.Орос був удруге заарештований і засуджений за сфальсифікованими КДБ звинуваченнями. Олександр Михайлович Орос з кінця 80-х років приймає активну участь в політичному та громадському житті Закарпаття і України, веде непримиренну боротьбу з комуністично-радянським режимом за здобуття Україною державної незалежності. Активно працює в Українській Гельсинській спільці, Народному Русі України, відтак очолює Закарпатський обласний осередок Української республіканської партії. Засудження фактично комуно-фашистським судом радянського часу давало Оросу О.М. надію, що прихід на нашу землю незалежної української влади поверне справедливість. Але Олександр Михайлович так і залишився не реабілітованим. Суддя, що послав його на тюремні нари за кримінальними статтями, досі в пошані. Живе собі й не скаржиться, отримує грамоти та інші "бонуси". Прокуратура області, як ігровий автомат, незворушно відповідає, що порушена проти Ороса в радянський час кримінальна справа... «справедлива». Ні найменшого бажання розібратися там не проявляють. А пан Орос по-жебрацькому тулився в однокімнатній малосімейній квартирі, перебиваючись за рахунок незначної пенсії. Це вже - докір як Народному Руху України, так і Українській Гельсінській Спілці та Всеукраїнському Товариству політв'язнів, які так не змогли допитись справедливої реабілітації в'язня сумління Олександра Михайловича Ороса. Плмер Орос Олександр Михайлович 23 лютого 2014 року в лікарні м. Києва та похований 25 лютого на Ужгородському міському цвинтарі «Кальварія».

Теги: Олександр Орос

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати