Марина каже, що вже звиклася, і кримське літо, морський пісочок ваблять хіба що на відпочинок, тим паче, що там живе її мати.
Тим часом Тиберій займається вирощуванням лимонів. Із великим захопленням він розповідає про своє хобі. У його лимонарію - десятки дерев і саджанців, які виростають з кроною в обширі до кількох метрів. Аби їх завезти знайомим чи викласти на ринку, треба мати невеличкий причіп.
Про це екзотичне дерево він знає якщо не все, то майже все. А про їх щеплення може хоч цілу лекцію прочитати. Добре знає, як і коли їх садити, поливати, чим підживляти, аби плоди були і рясними, і якісними. Цікавим є метод проріджування лимону, себто, коли на дереві багато плодів,доцільно залишити на ньому найздоровіші. При цьому гілки не матимуть навантаження й заморський фрукт швидше доспіє.
Є також чимало інших нюансів, якими у своїй роботі користується сільський любитель садівництва.
Влітку дерева ростуть і плодоносять під сонцем, а взимку їх необхідно оберігати від сильних морозів у теплиці. Як-не-як, ця рослина є теплолюбивою, доволі примхлива, а її плоди - це кладова вітамінів, які є корисними при будь-яких недугах.
Кількарічні дерева лимонів залюбки купують жителі міст і сіл. Однак Тібі в основному їх роздаровує родичам, друзям і односельцям, а хто хоче - нехай купляє. Ціну на горді, красиві й вічнозелені саджанці лимонів він не загинає - вони доступні для людей будь-яких статусів і будь-якого достатку.
Михайло Папіш, "Трембіта"
13 серпня 2007р.
Теги: