Скаржник за покликанням

Про сім’ю пана Романа я згадав не випадково, позаяк він взяв за дружину доньку заступника обласного управління з надзвичайних ситуацій пана Скундзі, що теж важливо для нашої подальшої розповіді. Бо все почалося з дружини обласного керівника пані Наталки.

Саме вона 22 лютого минулого року за Договорами купівлі-продажу придбала одразу три земельні ділянки: 0,8 га у громадянина Олексика, таку ж площу у громадянина Цяпця і також 0,8 га у громадянина Арделана. В сумі це, як не важко підрахувати, становить 2,4 га, які знаходяться на території Хустської міської ради за межами населеного пункту, в урочищі „Пінгови”. Історія замовчує, яку ціну заплатила дружина високопосадовця за придбані площі. Але знаючи вартість однієї сотки у місті, можна здогадатися, що сума ця обчислюється цифрою з кількома нулями. Але, як з’ясувалося в подальшому, пані Скундзя не мала наміру користуватися цими площами для ведення особистого селянського господарства, як було зазначено у Договорах купівлі–продажу. Бо вже через півтора місяця вона передала всі три скуплені ділянки своєму зятю, уже згаданому вище Роману Келемену. Це було зафіксовано довіреністю ВСТ №27087, якою від її імені зять міг здійснювати будь-які правочинні заходи щодо розпоря-дження земельною ділянкою та право підпису документів. А Роману Келемену тільки цього і треба було. Бо вже через кілька місяців він одержав у власні руки розпорядження голови Хустської райдержадміністрації „Про дозвіл на розробку проекту зміни цільового призначення земельної ділянки”. У перекладі на побутову мову це означало, що зять високопосадовця має намір займатися на одержаній площі чим завгодно, крім вирощування на ній, скажімо, кукурудзи чи картоплі. Це підтвердилося потім, коли він оприлюднив своє рішення збудувати на цій території автозаправну станцію. Але це сталося вже після того, як пан Роман продав свою АЗС у селі Стеблівка. Причому нові господарі автозаправки нічого не підозрювали про те, що продавець не сплатив ніякого відшкодування за втрату земель сільськогосподарського призначення. А ця сума становила понад 5 тис. грн. і, чесно кажучи, була явно заниженою. Але попри це, пан Келемен не бажав відшкодовувати державі і такі гроші. І тоді відділ земельних ресурсів в особі його начальника Володимира Токаря змушений був ужити відповідних правочинних заходів: через суд стягнути зі злісного боржника названу вище суму. Але повернемось до наміру пана Келемена спорудити АЗС на купленій для нього тещею ділянці. На початку вересня він вернувся з клопотанням до директора ТОВ „Хуст-земля Карпат” з проханням виготовити проект зміни цільового використання земельної ділянки в урочищі „Пінгови”. Згідно з укладеним між ними договором кошторисна вартість робіт становила 2643 грн. 643 коп. Однак коли зять пана Скундзі надав у відділ земельних ресурсів РДА цей документ для погодження, то одержав відмову. Причина була проста і прозора – замовник не виконав пункт 2 розпорядження голови РДА, а саме: не замовив обстеження ґрунтів для визначення реальної їх ціни. З тих пір і виявилося в нашому героєві справжнє покликання скаржника. Одна за одною у різні районні та обласні інстанції полетіли його епістолярні твори з нападками на відділ земельних ресурсів. Ось, наприклад, його лист на адресу голови Хустської РДА під заголовком „Скарга на дії державного службовця” з таким змістом (подаю без втручання в текст.– О.П.): „Шановний пане Голово прошу Вас провести службове розслідування дій райуправління земельних ресурсів та начальника цього управління п. Токаря В. С. який відмовляється виконувати ваше розпорядження від 7.08.2006 р. №336 мотивуючи, що воно незаконне та не видає мені довідок передбачених проектом. Дане питання розглядається начальником вже з 9.11.2006 р. і до сих пір він не надав ніякої відповіді на мої заяви чи порушує „закон про звернення громадян” і повертає мені проект без будь-яких відповідей. В діях п. Токаря видно грубе порушення законодавства та прояви корупції. Цим він перешкоджає інвестиціям в районний бюджет та наносить мені значні збитки затримуючи розгляд даного питання. Також я є членом спілки підприємців м. Хуст де інші члени спілки та прості громадяне скаржаться на дії п. Токаря який вимагає від них гроші за вирішення земельних питань тому нами буде створена ініціативна група яка буде збирати заяви від громадянства підприємців які страждають від проявів корупційності п. Токаря для подальшого розгляду їх в суді та прокуратурі. Про результати перевірки прошу Вас мене повідомити в встановлений законом термін”.

Зверніть, будь ласка, увагу на другу частину скарги пана Романа. В ній він уже звинувачує начальника відділу земельних ресурсів не лише в порушенні чинних законодавств, а також у хабарництві і погрожує якоюсь міфічною ініціативною групою, яка буде збирати заяви від громадян та підприємців, які страждають від проявів корупційності п. Токаря, в подальшому розгляді їх в суді та прокуратурі. Звичайно, ніякої „ініціативної групи” в природі не існувало. Просто пан Келемен хотів залякати працівників відділу земельних ресурсів у надії, що вони підуть на порушення закону і задовольнять його амбіційні вимоги. Залякував він своїх опонентів не тільки письмово, але й усно: приходив у відділ земельних ресурсів або дзвонив В. Токарю телефоном і попереджав про те, що він неодмінно постраждає за свою непоступливість. При цьому він натякав недвозначно на те, що йому будуть „дзвінки з Ужгорода”, маючи, вочевидь, на увазі свого можновладного тестя або його колег з інших управлінь облдержадміністрації. Але Володимир Токар був не з лякливих. І твердо вимагав від скаржника діяти в межах законодавства. Саме з цих міркувань він і відмовив Р. Келемену у дозволі спорудження АЗС в урочищі „Пінгови”. Мотивація була вичерпно проста і прозора: ці ділянки були паями, а це означало, що згідно з законом України „Про внесення змін до земельного кодексу щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення” їх купівля–продаж і зміна цільового призначення категорично заборонялися. Від-мова у спорудженні АЗС в урочищі „Пінгови” надихнула Романа Келемена на нові скарги у різні інстанції. Причому у змісті їх зять пана Скундзі не був особливо винахідливим. Він просто змінював форму звернення до чергового чиновника, залишаючи подальший текст абсолютно тотожнім. Так, якщо у скарзі голові РДА він називав В. Качура „шановний пане голово”, то в посланні до начальника обласного управління земельних ресурсів вже звертався до нього „шановний Пане Начальнику” і далі уже, по суті, знімав копію з попередніх скарг. Зрештою, начальник РДА пан Качур не витримав і надіслав копію епістолярного твору Келемена у міськрайвідділ внутрішніх справ. Мовляв, шановні правоохоронці, розберіться у справі по суті, щоб врешті-решт Келемен припинив тероризувати РДА своїми зверненнями в різні інстанції.

Розібратися у скарзі начальник міськрайвідділу Андрій Лавришин доручив старшому опер-уповноваженому досвідченому майору міліції В. Петечелу. Забігаючи наперед скажу, що пан Петечел своєю постановою відмовив у порушенні кримінальної справи проти В. Токаря. Але в цьому документі він з професійною майстерністю змалював ситуацію, в якій опинилися обидві сторони. По-перше, слідчий досить детально зупинився на ролі Наталії Скундзя в історії з купівлею ділянок та намірами її зятя будувати АЗС. Виразно описано в згаданому документі цілком законну відмову Келемену в наданні документації на спорудження автозаправок. Ось як виглядає цей момент в інтерпретації майора Петечела: „Даний технічний звіт громадянину Келемен Р. Ю. було повернуто без погодження по тій причині, що вступив у силу Закон України „Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів” від19.12.2006 року. Згідно з п. 15 підпункт „б” даного закону забороняється купівля-продаж і заміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян „виділених для ведення особистого селянського господарства” до 01.01.2008 року. 16.06.2007 року Келемен Р. Ю. повторно написав клопотання у районний відділ земельних ресурсів щодо видачі йому довідки про відсутність обмежень та обтяжень по даній земельній ділянці. На дане клопотання йому було надано відповідь №530 від 18.06.2007 року, згідно з якою по даній земельній ділянці встановлено сервітути – проходять 2 ЛЕП потужністю 110 кВат та 2 підземні лінії міжнародного елекрозв’язку, та повідомлено про те, що існує мораторій на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідності до ЗУ №409 – V від 19.12.2006 року.”

Як бачите, майор Петечел професійно, в повній відповідності із законами розставив всі крапки над „і” в історії з тещею, зятем та їхнею метушнею навколо земельних ділянок та автозаправок. Але я глибоко сумніваюся в тому, що його вердикт покладе край покликанню нашого героя. І цілком можливо, що, прочитавши цей фейлетон, він напише чергову скаргу і на мене.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати