Десятки років ця ідея то несподівано оживала, як природа після затяжної важкої зими, наповнювалася новими сподіваннями, задумами, активізацією шляхо-будівельних робіт, то поступово згасала, як свічка від потужного пориву вітру.
Старт дано ще за радянських часів, у далекому 1975 році: паралельно з побудовою світлого майбуття було вирішено обладнати і цей невеличкий міжнародний митний перехід у селі Лубня Ве-ликоберезнянського району. Загуркотіла поміж гір потужна техніка, досить скоро почала вимальовуватися асфальтівка, що змійкою звивалася від села у гори, до самого кордону з Польщею. Та
недовго, як кажуть, музика бриніла, даремно раділи місцеві жителі, всі любителі закордонних мандрівок. На довгі роки справа завмерла, поступово зливи і зсуви, міцні морози руйнували дорогу до омріяного кордону, звідки відкривалася панорама на найближче польське село Волосате.
В останні три-чотири роки намітилася нова активізація. Була проведена масова зустріч на українсько-польському кордоні з концертною програмою, виставкою, гуляннями. Але найпотужнішим поштовхом на продовження і, врешті-решт, завершення обладнання переходу була звістка про надання Україні та Польщі права на спільне проведення футбольного Євро-2012.
Обласна і місцева влада сповнені оптимізму. Ведеться пошук коштів на допрацювання проектно-кошторисної документації, пропонуються варіанти генеральної забудови об'єкта, благоустрою території.
Відомо, що спочатку це буде пішо-велосипедний перехід, працюватиме тільки вдень. Його пропускна здатність становитиме приблизно одна тисяча чоловік на зміну. Потім... Втім, не варто забігати наперед, аби не наврочити. Краще по дереву' постукати і чекати продовження епопеї! Кажуть, готові нам допомогти фінансово і поляки.
Є ще одна добра звістка: конкретизується ще одна, ініційована облдержадміністрацією ідея, - спорудження подібного переходу на українсько-словацькому кордоні Уліч-Забрідь. А тоді район матиме вже три подібні об'єкти.
Іван Кузович
10 серпня 2007р.
Теги: