Головний надзвиЧайник Шуфрич
Свого часу Нестора Івановича лідери СДПУ (о) називали молодим і перспективним партійцем, здатним продовжити славне діло есдеків на керівних посадах. Після входження Шуфрича до виборчого списку Партії регіонів тепер вже нові колеги розхвалюють енергійність цього політика. Втім, як свідчить практика, організації, в котрих бал править Нестор Іванович, впевнено наближаються до краху – майже припинила своє існування СДПУ(о), Міністерство надзвичайних ситуацій переживає не найкращі часи…І не видавалось би дивним, якщо б через Шуфрича зникла з політичного небосхилу і Партія регіонів, втім, існує великий ризик, що вона потягне за собою і цілу державу.
Прихід до влади Нестора Івановича став потрясінням для не тільки для Міністерства надзвичайних ситуацій, а й для України в цілому. Міністри у ролі блазня до цього зустрічалися, а от щоб блазень став міністром – це вперше. Це був саме той випадок, про який кажуть – сміх крізь сльози. Невідомо, які фізичні та розумові критерії висувалися антикризовою коаліцією до кандидатів на посаду міністра, втім, цим кроком Янукович та компанія довели всім «скептикам», що обіцянки професійного та виваженого управління насправді є великим обманом.
Антикризова коаліція додала Україні ще одну хронічну біду – тепер поряд з тотальною корумпованістю органи влади почали славитися непрофесійністю. Призначення Шуфрича тому яскравий приклад – як може людина керувати установою, в котрій професійність і вміння виходять на перший план, якщо сама ця людина – ходяче лихо? Втім, наші джерела свідчать про те, що ідея очолити саме це відомство з’явилася у Шуфрича після таємничого підпалу його дачі на Закарпатті. Вкрай змучений політичним засланням на, здавалося б, благодатні одеські та кримські землі, Нестор Іванович звернувся до Віктора Медведчука з проханням повернути його до Києва.
Діяльність Шуфрича-міністра полягала скоріше в «творчій бездіяльності» підконтрольного шутові відомства. Здається, що Шуфричу дозволили «гратися, проте кнопочок не тиснути». І все б ніби було нічого доки не почали вилазити результати такої політики. Дивно, проте все, чим «відзначився» на посаді Нестор Шуфрич – героїчні пошуки крокодила в Азовському морі. До речі, тварину знайти не вдалося – вона мабуть здохла, чекаючи на своїх «рятувальників».
Покінчивши з тваринами, Шуфрич почав ставити експерименти на людях. Знаковим є те, що коли трапилася аварія потягу з фосфором, Шуфрич як міністр надзвичайних справ «зміг» приїхати лише через три дні. Чим він займався весь цей час? Своєю улюбленою справою – корчив з себе розумного і шикував на чергових переговорах у Європі. Треба віддати належне такого роду зустрічам – вони приносять багато іміджу і добробуту країни, проте якщо міністр, у відомстві котрого виникає подібна аварія, спокійно собі корчить великого аристократа хай навіть і в найкращих домах Європи, то це вже називається злочинною недбалістю. До речі, за відсутності Шуфрича віце-прем’єр Кузьмук встиг наговорити місцевим мешканцям, що загрози життю та здоров’ю не існує, хоча екологи в один голос кричали про інше.
За плечима Нестора Івановича великий досвід – не кожен може так швидко розвалити таку колись могутню політичну силу як СДПУ(о). Не кожному також під силу внести розлад в таку злагоджену і зорієнтовану на професіоналів державну структуру як Міністерство з надзвичайних ситуацій. Навіть кумирові Шуфрича панові Жириновському, котрому не поспішають довіряти щось подібне в Москві, не вдавалося зробити таке. Зрозуміло, яким чином пан Шуфрич потрапив до списку регіоналів – вони давно відчувають брак своїх «кадрів», хоча у приватних розмовах деякі представники біло-голубих зізнаються, що у випадку з Шуфричем ставку було зроблено саме на його «кумедний» імідж.
Не зрозумілим залишається лише одне – як партія, котра обіцяє стабільність і професійне державне керівництво, а також має амбіції загальноукраїнського масштабу могла зробити ставку на такого «кадра» як Шуфрич? І може регіоналам все одно як саме здобувати владу (так само як і гроші не пахнуть), проте «резюме» Шуфрича змушує відкинути жарти і серйозно задуматись над обіцянками стабільного і світлого майбутнього…
Юрій Гнатенко, "Реальна політика"
09 серпня 2007р.
Теги: