Святослав Вакарчук: "Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!"

«Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності.

До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов’язане з цією країною. Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім’ї, будувати своє майбутнє.

Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20-25. Саме до Вас іще й тому, що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє.

А от за Вас чомусь я впевнений!

Останні події, які умовно можна об’єднати словом «Євромайдан», спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами. Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.

Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України. Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві. Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.

Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи.

За і проти вступу в Євросоюз...

Я сидів і думав... До чого тут взагалі Євросоюз???

Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією?

Невже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками «Беркута» на «своїх» і «чужих»?

Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в’язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?

Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід?

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Це Ви на концертах «Океану Ельзи» заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці. Я сам бачив. І Ви бачили.

Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним. Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами.

Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос. Я чув це.

Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав «Ура!», коли донецький «Шахтар» виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від «Океану Ельзи» просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.

Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління. Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там.

Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні. Генерали від політики зробили «гарматним м’ясом» покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.

Українська чи російська?