Студенти, молодь, представники старшого покоління, батьки з дітьми… Викладачі, депутати, археологи, електрики, екскурсоводи, історики, підприємці, громадські активісти… Усіх їх сьогодні, як і минулої неділі, на центральній площі Ужгорода об’єднала одна-єдина мета: докричатись, достукатись, донести до керівної верхівки країни прагнення отримати шанс на цивілізоване європейське життя. «Янукович! Підпиши угоду!» – в один голос вимагав від президента єдиний організм, яким ужгородський ЄвроМайдан став на 2 години, поки тривало віче.
Традиційно народне зібрання розпочалось із виконання національного гімну, відтак було «запущено» режим вільного мікрофону. Слово надавалось усім, хто бажав і мав, що сказати. Дехто згадував геніїв й пророків минулого - і тоді зі сцени лунали поезії Тараса Шевченка й Василя Симоненка. Хтось свої почуття й емоції висловлював «мелодійно», як от музикант-духовик, який після виконання «Черемшини» залучив усю площу до виконання державного гімну під звуки кларнету.
Поміж виступами – гасла, спільний перегляд слайд-фільмів, стрибки під вигукування «Хто не скаче – той азіров» і єднання національним духом: вигуки «Слава Україні! Героям слава!» розпочинали і завершували чи не кожний виступ усіх, хто піднімався на сцену.
Закривали народне зібрання ужгородці під рясним лапатим снігом: затвердили резолюцію та призначили наступний збір на завтра, на 17-ту годину. Проголосивши, що готові разом з усією країною йти до кінця, відстоюючи право на здобуття Україною європейських перспектив.
Останній пункт резолюції безапеляційний: асоціація або мобілізація. І вже завтра надвечір, коли у Вільнюсі вирішиться наболіле за останній тиждень питання асоціації й ужгородці знову зберуться на ЄвроМайдан, прийматиметься рішення, чи й справді закарпатцям доведеться мобілізовуватись і в який спосіб мобілізація відбуватиметься.
