У Тернополі показали унікальну стрічку про закарпатських вівчарів (ФОТО)

У втіленні його задуму допомагали Андрій Кулян із Тернопільського регіонального центру з інвестицій та розвитку та його товариш, інженер за освітою, але оператор "в душі" Василь Мізюк. Зняли стрічку в рамках реалізації проекту "Шлях промислової культури".

"Весь фільм нам коштував десь 2 тисячі гривень. Стільки заплатили за два пакети продуктів, - розповів Гросуляк. – Купували крупи, лапшу, шашлик, пиво, горілку. До вівчарів люди приходять із продуктами. Пастухи не спускаються з полонини по чотири місяці. Єдиний їхній прибуток, крім бринзи, це окот. Покупці ідуть до них за сиром, приносять і їжу. Бо справжньої бринзи із овечого молока більше ніде не купиш, тільки на полонині. Навіть у Рахівському районі продають уже з домішками коров'ячого молока. Але до вівчарів дорога така, що не те, що машиною – конем не проїдеш".

"Тут немає правильних кадрів, рафінованого зображення і фотошопу", - сказав під час презентації Мізюк.

Авторів вразило, в яких важких умовах живуть вівчарі. За день вони проходять по 20 км, щоб вівці напаслися. Спати лягають у непристосованих за мірками сучасної цивілізації умовах – під навісом біля ватри, від якої часто закурює вуглекислим газом. А ще витримують сильні дощі, долають болотисті ділянки…

"Це вже як індіанці, як вимираючий народ", - дивувався Гросуляк. І додав: "Якщо пропаде вівця і бджола – світ загине".

"Раніше було 1200 овець, а тепер – 300. Колись хто мав худобу – вважався багатим, а тепер – бідняки. Сигарети були по 1,75, а тепер – 9 гривень. А молоко як було, так і лишилося в тій самій ціні", - скаржаться герої фільму. Стрічку планують показати на всіх телеканалах та поширювати через інтернет.