"Чорна ікра" рясно вродила цьогоріч на полонинах Закарпаття

Гуртовики у населених пунктах приймають по 10-12 гривень кілограм, а потім тонни ягід прямують до Австрії, де з них виробляють відомий «Бітнер». Покупці під кліп ока розкуповують їх, бо знають: ягоди корисні для людського організму, в них міститься чимало поживних речовин, зокрема йод. Через великий вміст у яфинах дубильних речовин руки, роти та зуби у яфинників - чорні-чорні.
Участь у «жнивах» яфин бере велика кількість закарпатців, особливо серед збирачів-чесальників багато дітей та пенсіонерів. їм не зашкодить додаткова гривня.

Ранкова електричка «Батєво-Лавочне» щодня переповнена яфинниками. На зупинці «Оса» з вагонів
висипають люди, як з міха горох, і наввипередки подаються вгору до лісу. Лише рюкзаки, відра та
чесалки «блищать» за ними. Ми з сестрою Марією долучились до Методія Євина. Мукачівцю Методію
Петровичу ось-ось виповниться 60. Але він виглядає на багато молодше своїх років. Це і не дивно. Він — колишній військовий, до того ж яфин-ник зі стажем — уже 20 років ходить на полонину Стойпо
«чорну ікру». Упродовж трьох годин долання дороги до полонини ведемо розмову з досвідченим яфинником.

— Цього року на збір яфин іду ввосьме. Після першого разу дуже ноги боліли, але тепер все добре, — каже Методій Петрович і зізнається, що цього року вже заробив понад 700 гривень. Гроші до панчохи не складає, а купляють із дружиною необхідні продукти, речі. Кілька днів тому придбав костюма світлого кольору за 600 гривень. Вже одягав, знайомі обновку схвалили. Каже, що дружина не складає йому компанії, бо у неї вистачає клопотів по господарству, до того ж «у неї і ноги не ті».

Загалом, Методій Петрович цікавий співрозмовник, з ним легко було долати звивисті, як змійка, стежки. Він час від часу виймав свою історичну флягу, якій уже 30 років, і попивав невеличкими ковтками водичку. Розповів цікаву історію про те, як його фляга стала на сто грамів місткішою. У 1993 році випадково загубив флягу на полонині. Знайшов її тільки навесні.

— Мороз роздув флягу і тепер до неї поміщається замість звичного літра літр і сто грамів, — сміється.

— Не раз ці сто грамів мене рятували — на полонині ой як хочеться пити, — зауважує.

Ось і полонина. Дехто зупиняється передихнути, перекусити, покурити. У голову пече сонце, у груди
б'є вітер. Довкола небаченої краси краєвиди. Видно села Воловеччини, Свалявщини, Мукачівщини. Всі
звертають увагу на метеорологічну станцію, де у свій час працював гнаний В'ячеслав Чорновіл. Дехто
знімкується. Невдовзі сотні яфинників розсіюються по полонині. Чесалки до рук — і гайда до роботи, бо часу не так і багато: всього чотири години для тих, хто приїхав електричкою. Люди пригоршнями
кладуть до рота яфини, згодом чи не у всіх руки, роти, зуби чорні.

— Яфини треба їсти свіжими і на свіжому повітрі, — рекомендує зі знанням справи Ганна Іванівна зі
Сваляви.

Посеред полонини зустрічаємо три ЗІЛи-всюдиходи.

— Як їм добре: у них ноги не болять, — показує десятирічний Тарасик у бік яфинників, які прийшли не на своїх двох, як інші.

О третій люди з повними відрами «чорної ікри» починають спускатися зі Стоя. Вниз не йдемо-біжимо: так легше. Внизу, в Осі, на яфинників уже чекають покупці-гуртовики. Швиденько обслуговують людей, а ті, у свою чергу, радо тримають у руках чесно зароблені гроші. За кілограм яфин платять по 12,5 грн. Минулого тижня приймали по 10. На кілограм треба 1,5 літра.

— Сьогодні начесав тільки на 53 гривні, — зізнається наш знайомий Методій Петрович, який уже
встиг і в річці скупатися, і переодягнутися. Що тут скажеш — військовий, та й видно. — Минулі
поїздки були більш вдалими — менше сотні додому не ніс. Сьогодні було дуже спекотно і яфин менше,
— додав.

А ось 12-річна Маринка з Мукачева дуже рада, що сьогодні начесала яфин на 35 гривень, а її 11-річний брат Василько — на 30. Дівчинка з сумом повідомила, що їх виховує бабка, бо батьки трагічно загинули і вони, сироти, мусять на себе самі заробляти, аби не бути гіршими за інших і
мати можливість придбати необхідне приладдя до школи.

— Нас з братиком, як і багатьох інших дітей та людей, виручає матінка-природа своїми дарами. Головне — не лінуватися, а користатися випадком, який тобі дає сам Бог, — говорила юнка по-дорослому...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати