Планета Драгобрат

До речі, навіть катання на лижах у липні – не маячня, якщо йдеться про високогірні туристичні бази в урочищі Драгобрат, єдине місце в Україні, де сніг не тане протягом року. У вересні він уже лежить, а в липні все ще лежить на гірських схилах. Узимку ж, кажуть аборигени, снігу тут або багато, або… дуже багато. І навіть в середині літа він подекуди блискає невеличкими білими латочками. Тож для охочих відчути, що таке з’їхати влітку з гірки на лижах або ж просто пограти в липневі сніжки – задоволення цілком доступне.

Свято Купала

Щороку в купальську ніч з 6 на 7 липня в урочище Драгобрат, що на Закарпатті, біля підніжжя двох гір – Малої та Великої Близниць – злітаються темні сили. Відьми влаштовують гучний шабаш, чорти віддаються своїм нечистим розвагам. Бісівське поріддя намагається заволодіти найціннішим скарбом купальської ночі – цвітом папороті. Усе це чортівське безладдя триває до тих пір, поки за справу не береться сам Купало – язичницький бог сонця та врожаю. Від його гарячого перста запалюється велика ватра, і вся нечисть покірно зникає. Тоді на очищену Купалом землю приходять молоді легіні та файні дівчата, скачуть через ватру, пускають на воду вінки з їстівного зілля чи коренів, ворожачи на долю…

Ось уже другий рік поспіль гостинні Карпати приймали у себе гостей з усієї України, що стали учасниками II-го промоційному фестивалю «Свято Купала на Драгобраті». За сприяння туроператора «Карпати. Туризм. Відпочинок», туристичного комплексу «Оаза», Івано-франківської молодіжної організації «Клуб альтернативних видів спорту «Адреналіновий стиль» учасники дійства мали змогу випробувати свої сили і вправність у турнірі лучників, у велосипедних змаганнях з крос-кантрі, в туристичній переправі на швидкість через озеро Догяска, у пейнтболі на горбистій місцевості, а також у мистецтві куховарства на ватрі..

Урочище Драгобрат – це високогірна місцевість, пересуваючись якою, рухаєшся або постійно вгору, або весь час униз. Виняток складає хіба дельта- чи парапланерний рух – тут уже все залежить від того, якого Бог пошле вітру. Можна тут пересуватися й усім, що має колеса. Приміром, авто. Але то мусить бути або сучасний «джип», або загартовані українськими автошляхами радянські «уазик» або «газик». Ще одна обов’язкова умова – висококваліфікований водій. Гірський велосипед може стати у нагоді туристові, який міцно і протягом тривалого часу сидить у велосідлі, але з’їхати верхи на веліку можна тільки з гори. Поки ж підійматиметесь на гору, велік мусить осідлати вас.

Незвіданий туристичний потенціал

Драгобрат це своєрідна планета, на якій усе треба сприймати трошки по-іншому. Починаючи від 10-кілометрової екстремальної дороги від селища Ясіня до Драгобрату. У гірській місцевості, де клімат та грунт не надто сприяє хліборобству, найкомфортніше почуваються вівці та корови. І на квадратний кілометр тамтешнього краю парнокопитних мешканців припадає значно більше, ніж двоногих аборигенів. Тож неабияким екстримом для приїжджого гостя може стати пряме «спілкування» з овечою отарою, яку можна випасти, подоїти, взяти участь у процесі варіння вурди, жентиці та приготування бринзи. Умови життя пастухів на полонині й сьогодні важкі, але є три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів – бринза, ватра і трембіта.

Галина Гуменюк, кандидат наук, професор кафедри туризму і готельного господарства Інститут туризму Прикарпатського університету (м. Івано-Франківськ), переконана, що самородок-Драгобрат, красиві гори, мальовнича місцевість незаслужено обділені увагою туристів, особливо влітку. Разом із тим на іншому боці Карпат, за перевалом, туризм розвивається краще, а тут – гірше. Все тому, кажуть господарі, що про Драгобрат мало хто знає. Майже дикі високогірні місця почали оживати відносно недавно. Хоча затяті туристи-лижники зі стажем знали про цей високогірний куточок здавна. Ще у першій половині ХХ сторіччя у Закарпатті діяла мережа туристичних притулків, які розміщувалися на пішохідних маршрутах. З різних причин вони були занедбані та знищені. На Драгобраті вистояв лише один туристичний притулок, який діяв ще з 70-х років. А віднедавна навколо нього, як гриби - то там, то там - почали виростати нові дерев’яні гуцульські колиби, об лаштовані для прийому гостей. Нині на Драгобраті працює близько трьох десятків таких баз, на яких понад тисяча туристів, закоханих у гори, можуть мати не «матрацний», а активний відпочинок. Вартість проживання залежить від висоти: чим вище в гори (тобто ближче до сонця), тим вищі ціни. Якщо ж хочете заплатити менше – будьте добрі, лижі на плечі – і пішечки вперед, тобто вгору. Дороги в урочищі, м’яко кажучи, екстремальні. Саме через це, вважає пані Галина, Драгобрат втрачає чималу частину потенційних туристів.

Дві легенди – дві долі

За однією з версій назва урочища Драгобрат виникла за часів Австро-Угорщини на честь двох братів, що служили в різних арміях. Та під час сутички, впізнавши один одного, перестали воювати.

Інша ж легенда більш романтична, хоча й слізно-сумна. Багато-багато років тому там, де вершини Карпатських гір встромляються в самісіньке небо, жили двоє файних хлопців-близнюків. І були вони до того схожі у зовнішності та смаках, що навіть дівчину покохали одну на двох. Аби уникнути суперництва, перед вибором поставили саму кралю. Гонорова гуцулка відповіла, що віддасть серце найхоробрішому: хто перший з братів дістане для неї гірську квітку едельвейс (у цих краях її звуть «шовкова косиця»), той і стане її обранцем. Кинувшись один поперед одним лізти на круту скелю за квіткою, що, як відомо, обирає для себе найбільш небезпечні місця, хлопці зірвалися з обриву і загинули майже одночасно. Прекрасна ж гуцулка, дізнавшись, чим закінчилося змагання за її неприступне серце, залилася дрібними слізьми та невдовзі померла з горя. З тих пір підковоподібна уголовина між горами Мала та Велика Близниці (на честь двох братів-близнюків) дістала назву Драгобрат. А невелике міжгірне озеро, що утворилося зі сліз невтішної красуні, гуцули назвали Івор.

Автентичні забавки

Купальські забавки, в яких могли взяти участь всі охочі, продовжили активно-розважальну частину фесту. Хто в душі відчував себе Робіном Гудом, брався за лук і випускав у мішень стрілі, хто впевнено почувався на гірськолижному велосипеді, сідлав двоколісного і – нумо по горбиках. Бажаючим взяти участь у змаганні «Політ відьми» зовсім не обов’язково було почуватися чимось темним і демонічним, тим паче, що й мітла до спортивного спорядження не входила. Тому, хто хотів політати над міжгірним озерцем, на одному березі чіпляли до пояса міцну мотузку і відправляли до протилежного берега. Хто найшвидше долетить до призначеного місця, той і, даруйте, найвправніша відьма.

Концертна програма вже не біля озера, а на сцені під відкритим небом, яку забезпечили Івано-Франківські гурти – «Пан Пупец», «Рура» та улюбленці публіки ще з минулорічного дійства «Кораллі» й «Гуцул Бенд» – не обійшли увагою жоден із музичних смаків гостей промо-фестивалю.

* * *

Зворотній шлях вниз – від Драгобрата до Ясіні – видався значно коротшим, а після безпосереднього пішого спілкування з Карпатами у супроводі холодного дощу та пронизливого вітру не таким уже й екстремальним. Спекотний автобус швиденько приземлив ще таке свіже відчуття польоту на висоті 1440 метрів над рівнем моря. Але навряд чи щось змусить забути почуття невимовного піднесення, коли, озираючись на різні боки, від карпатських пейзажів перехоплює дух, а серце не в силі справитися з надмірною і, бігме, не фальшивою гордістю: це ж усе наше, це ж – Україна.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати