Рафтинг — хіт нинішнього туристичного сезону на Закарпатті

— Зима минула з нульовим, якщо не з мінусовим результатом для турфірм через відсутність снігу. Зате тепер вони можуть багато в чому виправити становище, — розповідає він. — Пропонують вельми широкий асортимент послуг. Серед них: екстремальний (джип-сафарі, спуск гірськими річками, парапланеризм, сходження на карпатські вершини), кінний, пішохідний і велосипедний туризм, відпочинок у басейнах або чанах із термальною водою, цілющі ванни, бізнес-туризм, сільський та інші види. Підготовку до літнього сезону ми проінспектували у всіх районах області й відзначили, що майже скрізь гостей зустрічатимуть на належному рівні.

Навчені досвідом попередніх сезонів, коли тисячі туристів і відпочиваючих віддавали перевагу закордону, деякі закарпатські підприємці, власники готелів, туристичних комплексів встановили помірну ціну на туристичні й оздоровчі послуги. Серед сотень пропозицій можна знайти відповідні цінові варіанти. Все частіше звертають на себе увагу сільські садиби. Тут підхід до туристів індивідуалізований: можна й спілкуватися, дізнаючись багато корисного в розмові з господарями, і замовляти національні страви, і відправлятися в походи, на екскурсію разом. Все це не тільки не перевищує ціни, встановленої турпідприємствами, але в більшості випадків виявляється значно нижчим за неї.

Наприклад, нічліг у сільській садибі в горах обходиться в середньому 20—25 грн. Сніданок і вечеря — в 40—45 грн. Якщо, йдучи на цілий день у похід, ви обідаєте там, то проживання та дворазове харчування в сільському будинку обійдеться в 60—70 грн. Особливість сільського туризму і в тому, що ви можете вибирати із сотень пропозицій, представлених у базі даних, а також змінювати господарів залежно від якості послуг і ваших географічних уподобань.

Де ж ці «бази даних», запитаєте? Регіональні інформаційні центри відкриті в містах Рахів, Берегово, Мукачево, в Ужгороді таких аж два. Крім того, вже через тиждень планують відкрити подібний обласний центр: у ньому буде узагальнена інформація про приймаючих суб’єктів по всьому Закарпаттю.

Переваги сільського туризму в цьому регіоні першими оцінили угорці. Не минає й кілька днів без того, щоб із Угорщини до родичів у Закарпаття не приїжджали гості. Приймаюча сторона забезпечує автобусні екскурсії з відвідинами дорогих серцю кожного угорця місць, опоетизованих у народних легендах і переказах. Ночують, вечеряють і снідають у сім’ях, а вдень подорожують краєм. Щодня — захоплююча пізнавальна програма, котра закінчується дегустацією вин у підвалах місцевих винарів або концертом. На Береговщині й Виноградівщині наданням послуг з такої програми (серед фахівців кваліфікується як етнічний туризм) займаються майже двісті сімей. Усі вони пройшли спеціальну підготовку, мають сертифікати. Дізнатися, чим пригощають закарпатські угорці, що співають, як танцюють, цікаво й українцям, і росіянам.

Фішкою нинішнього сезону є сплав по Тисі та іншим водним артеріям краю. Якщо раніше рафтингом, як ще називають даний вид туризму, займалися дві-три фірми, то нині серед них спостерігається своєрідна конкуренція щодо залучення туристів. Довелося побувати на обладнаному прямо біля берега Тиси нижньому таборі для рафтингістів. Організатор табору Степан Жук бере всього 70 грн. «з носа», причому в комплекс послуг входить й обід, приготовлений на багатті просто неба, і забезпечення заходів безпеки, і видача символічного диплома про прийом в рафтингісти, запис компакт-диска із найцікавішими моментами подорожі. Під час сплаву його учасники, в майках із написами «Разом по Тисі», в сомбреро змагаються в майстерності управління катамаранами, махають веслами глядачам, яких завжди багато на берегах.

У табір, про який ідеться, охоче їдуть не тільки з місцевих санаторіїв і пансіонатів, і не тільки на півдня, а замовляють тури на тиждень і більше. Адже в наметовому містечку біля берега, під кронами дерев і величезним навісом передбачено все: від можливості прийняти душ до телебачення, комп’ютера й дискотеки. Найцікавіше, що подібні послуги почали пропонувати самостійно й підприємці-одинаки. З одним із них — Іваном Дівінцем — довелося познайомитися в селі Велятино, неподалік Хуста. Маючи необхідні дозволи й досвід гіда-екскурсовода, Іван знаходить групи аж у Росії та сплавляється з ними по Тисі, водить у походи, возить на екскурсії по області, займається джипінгом і скелелазінням.

Пропозиціями з туризму, відпочинку й оздоровленню заповний Інтернет. Але все-таки, збираючись у поїздку, не зайве скористатися порадами людей, які побували в Закарпатті і щось побачили. Не виключено, це «щось» буде вам якраз до душі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати