Виноградівщина – рай для туристів

Із тих пір пройшло вже понад 300 років, але місцеві мешканці намагаються всіляко зберегти пам’ять про ці події та й загалом поважати власну історію, не схожу на інші.

Музей під відкритим небом та колекція картин

Уже за кілька кілометрів, у с. Тисобикень, розташовано Затиснянський музейний комплекс, де в етнографічному музеї можна ознайомитися з побутом, який панував у тутешніх селах наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

Поряд, у колишньому палаці графів Фогороші, побудованому в неокласичному стилі, розташовано історичний музей, відвідавши який можна дізнатися про історію краю, починаючи від перших археологічних знахідок і закінчуючи сучасним етапом. Особливо цікавою є виставка народної кераміки, меблі віденського бароко.

Що цікаво, свого часу музей був створений за ініціативи голови колгоспа-мільйонника «Прикордонник» Андора Бірова. Що б там не казали, а небагато колгоспів у радянські часи мали змогу утримувати музей. І добре, що вже сучасники роблять усе, аби його зберегти.

Особливі враження залишилися від картинної галереї, що знаходиться в будинку, побудованому 1864 року як літня резиденція для Ендре Дьордя, міністра сільського господарства Угорщини.

Тут можна побачити твори таких відомих закарпатських митців, як В. Микита, А. Кашшай, П. Балла, В. Звенигородський, Г. Глюк, М. Горонгозо, Й. Гороні. Що ще більш цікаво, там можна побачити кілька десятків портретів простих людей, які свого часу працювали в колгоспі. Як розповів «Закарпатці» начальник відділу туризму та транскордонного співробітництва Виноградівської РДА Святослав Гал, свого часу, аби підвищити інтерес селян до музею, за ініціативи Андора Бірова митці почали малювати саме місцевих, щоб ті потім ходили до виставкових залів. Не знаю, чи збільшило це інтерес до музею, але зараз завдяки цим творам можна побачити, чим жили й що робили наші батьки та діди за радянських часів. Загалом нині в картинній галереї зберігається понад 170 полотен, і експозиція постійно поповнюється, оскільки на її базі періодично проводять мистецькі планери, чимало художників лишають свої роботи на зберігання й огляд широкого загалу.

Про побут мешканців Притисянщини можна дізнатися й у етнографічному музеї, що розташований у с. Новоселиця. Музей має чотири відділи: ткацтво та вишивання, знаряддя праці, побутові речі, світлиця. Серед експонатів є верстат, прялки, веретено, вишивки, чоловічі, весільні й святкові костюми, прикраси, дерев’яний посуд. У вишивці ми не побачимо традиційних українських орнаментів, вони більше подібні до румунських, однак мають і власні особливості, притаманні українській Притисянщині.

Від леквару до вина

Сама назва району передбачає наявність багатої винної та гастрономічної традиції. Документально ж уперше слово «виноград» уживається в указі угорського короля Іштвана I 1004 року, де зазначено, що жителі краю мають десятину врожаю, зокрема і винограду, віддавати церкві.

Низинні землі Притисянщини споконвіків приваблювали людей, адже велика кількість сонячних днів та досить помірний клімат давали можливість вирощувати на цих землях різноманітні культури й випасати великі стада худоби.

Думаю, нині мало хто з закарпатців схоче побувати в с. Ботар і не відвідати музей леквару, що, мабуть, відомий уже далеко за межами Закарпаття. Та воно й не дивно, адже екологічно чистий продукт від родини Тізеш дійсно цінується за межами нашого краю. Тим більше, що понад 20 видів різноманітних лекварів, зібраних у одному місці, – це вже унікальна подія для краю в цілому. Крім леквару, тут можна продегустувати й наливку, яка, як і леквар, виготовляється зі старовинних рецептів. Мабуть, заїхавши до кожного села можна скуштувати цього алкогольного шедевру, однак його смакові якості суттєво різняться. Звісно, я не агітую за міцні напої, однак і вони на Виноградівщині можуть вразити своїм різноманіттям.

Королівський винний підвал виритий у конусовидній горі, на якій збереглися руїни замку «Нялаб». Суцільна базальтова структура гори забезпечує відносно сталий температурний режим (+11–14оС), який є ідеальним для витримки виноматеріалів.

Величезні дерев’яні бочки (бути) вміщують від 4 до 9 тисяч літрів. Загалом підвал може вмістити 1 мільйон 410 тисяч літрів виноматеріалів!

До речі, саме працівники радгоспу «Шевченко» в селищі Королево під керівництвом спеціалістів «Закарпатвинтресту» створили неперевершений букет та оригінальний смак «Троянди Закарпаття» – вина, відомого на всій території колишнього Радянського Союзу.

Як розповів нашому виданню завідуючий виробництвом ПАТ АПГ «Закарпатський сад» Іван Табака, вино має чимало корисних властивостей, і якщо його правильно споживати, то воно навіть лікує. «У нас дегустація складається з восьми видів вин та двох коньяків, вона вміщає в себе інформацію як пити, що пити і в якій кількості, аби не зашкодити організму, а що можна тільки інколи й у дуже обмеженій кількості, – бере слово І. Табака. – Білі вина – легкі. Найкраще пасують до білого м’яса, розчиняють зайвий жир і виводять його з організму. Лікарі-дієтологи добре знають, що людина, яка хоче скинути вагу, може це зробити за допомогою помірного вживання білого вина.Червоне вино має велику кількість лікувально-профілактичних властивостей, але зловживати ним категорично заборонено. Як і будь-які ліки, воно у помірних дозах лікує, а в надмірних – калічить. Для чоловіків це віагра природного походження, піднімає гемоглобін у крові, виводить надважкі радіонукліди з організму, чистить кровоносні судини від нальоту холестерину й попереджає його утворення». Отже, варто пам’ятати, що вживання вина – справа не з простих, а головне – не зловживати ним. 

На Виноградівщині є ще чимало цікавих місць, де б варто побувати, а тому, думаю, ще не раз зможу про них написати, відкриваючи й для себе щось нове. А всіх охочих район завжди чекає до себе в гості, тим більше, місцевим мешканцям є що показати й чим пригостити туристів. До речі, 22 вересня відбудеться фестиваль «Чернянська начанка» в селі Черна. Запрошують усіх!