Незручна правда про ужгородських циганів

Бізнес на народженні дітей

Працівники соціальних відомств обласного центру розповідають, що «для себе» якось підрахували: в Ужгороді близько сотні тих, хто отримує «на дітей» аж до 15 тисяч гривень щомісяця. Хоча роми досить часто не вміють ні писати, ні читати (і при оформленні найпростішої заяви забирають у працівників соцслужб по півдня), всі вони дуже «грамотні». Коли йдеться про виплати, інстанціями ходять із добре оформленим пакетом документів, часто у супроводі довіреного від барона юриста.

Як відомо, нині держава дає при народженні першої дитини 29 160 грн., другої – 58 320 грн., третьої та кожної наступної – 116 640 грн. Із цих сум 9 720 грн. виплачують одноразово, решту – рівними частинами щомісяця до повного розрахунку: по 810 грн. (на першу дитину), 1 012,50 грн. (на другу), 1 485,50 грн. (третю та наступних). Із 1 грудня виплати мають зрости: 30 960, 61 920 та 123 840 гривень відповідно до кількості дітей.

Роми ж намагаються отримати допомогу від держави за всіма можливими статтями, адже ці гроші – за їхню «роботу». І на них живе не тільки вся родина, а часто й пів табору. Крім того, це запорука добробуту барона.

Жінки, що народили – усі одинокі мами і малозабезпечені. А оскільки до медиків практично не звертаються, відомо, який ведуть спосіб життя і як харчуються, більшість дітей народжують інвалідами. Проте це не трагедія – лише додаткова «копійка».

Якщо мама багатодітна – має ще й пільгу у 50 % на оплату комунальних послуг (коли взагалі їх платить). Щойно дитині виповниться більше трьох років, а значить, закінчаться виплати на неї, малюка намагаються… позбутися.

Найчастіше застосовують такий механізм: рішенням суду позбавляють батьківських прав. Тоді на близького родича оформляють опіку або піклування – і знову отримують на кожну дитину до 6 років майже 2 тисячі гривень, на старших – ще більше. «Мама» ж народжує наступних і конвеєр паразитування на державному утриманні налагоджено функціонує.

При цьому, якщо раніше ромки масово залишали немовлят у пологовому, то зараз їх хоч і забирають, аби отримати гроші, все ж намагаються бодай на якийсь час збути на державне утримання. Як розповідають педіатри, малюків приносять у дитяче відділення «маленько полічити» і «забувають» на тижні. Бувало, медики на «швидкій» відвозять діток у табір, а горе-мам страшать, що соціальні служби за недогляд позбавлять їх грошей.

За словами головного лікаря ужгородського міського пологового будинку Олега Онопка, кожні 5-6 пологи – ромські. Дуже часто одночасно народжують і мама, і 15-літня донька, і бабуся. За останні півроку були три випадки, торік – 4, коли породіллі намагалися, маніпулюючи документами, оформити новонароджених на своїх мам, сестер, родичок або сусідок – тих, у кого дітей більше, щоб отримати вищу державну виплату. Першими, розповідають, таку технологію запровадили кілька років тому саме ужгородські ромки – з вулиці Тельмана.

Серед сміття, відходів і … туберкульозу

«Унґвар» уже писав про ромські халабуди, які зводять на захисній дамбі та навіть посеред проїжджої частини на вулиці Тельмана в Ужгороді. А працівники ужгородського міськрайонного управління держсанепідслужби нарікають: «У помешканнях на вулицях Гранітній і Тельмана немає центральних мереж водопостачання та каналізування. Надвірні вбиральні організовані на вигріб безпосередньо в охоронній зоні річки Уж, тому не виключена можливість попадання стічних вод у водоносний горизонт, що може призвести до розповсюдження кишкових інфекцій та вірусного гепатиту А. На прилеглій до дамби території роми накопичують будівельні та інші відходи з території міста, що створює загрозу розповсюдження гризунів, комах, які є джерелами та переносниками інфекційних захворювань».

Медики свідчать: тільки з початку цього року на вул. Тельмана зареєстровано 8 випадків захворювань на туберкульоз (у попередні роки щорічно реєструвалось 3-4), із них 5 – у запущеній стадії. 7 хворих є заразними. На активний туберкульоз легень хворіють 35 ромів, серед яких 1 дитина, в контакті перебувають 62 особи, які обстежені й проходять хіміопрофілактику. Ще 344 – на обліку з неактивною формою туберкульозу. Померли від захворювання на туберкульоз – троє. У центрі СНІДу на обліку 6 ромів із ВІЛ-асоційованим туберкульозом.

Майже 80% госпіталізованих в обласну інфекційну лікарню вже на 2-3 день самовільно звідти йдуть, не закінчивши повний курс лікування. Така ж ситуація і в ОТМО «Фтизіатрія».

Дома, звісно, ліки теж не вживають, тому годі перервати ланцюг передачі туберкульозу, інфекція поширюється. При цьому не дають обстежити контактних осіб, приховують, скільки ж людей проживає поруч із недужим. Дітей із таких родин, розповідають лікарі, неодноразово намагалися відправити у санаторій «Човен» для профілактичного лікування, але роми їх не віддають.

Щеплення дітям робляться просто в таборах, бригадним методом, адже в поліклініку вони для цього не йдуть. Навіть пересувний флюорограф на Радванці за останні роки не дав помітних результатів – роми на обстеження не йшли.

Представники цієї народності постійно нарікають, що суспільство не дає їм повноцінно соціалізуватися, бідність і негаразди провадять життя кожного з них замкненим – від біди до біди, колом. Проте чи все можливе, аби розірвати таке коло, роблять ті ж лідери ромських громад і, власне, самі роми? Хочемо чи ні, усі ми живемо поруч, є сусідами у невеликому місті, тому мусимо дотримуватися правил співжиття. І передусім – державних законів.

Роми повинні усвідомити, що ніхто не буде їм потурати, тим більше, коли така поблажливість може обернутися загрозою і вилитися у ризики для інших містян. Ужгород – цивілізоване європейське місто. А цивілізація – це прогрес, певний культурний і матеріальний рівень, досягнутий століттями розвитку суспільства. І аж ніяк не життя в халупах серед сміття, хвороб і гризунів.