У Хусті відбулася виставка собак (ФОТО)

Кожен пес має свій характер, свої звички і є, безперечно, повноцінним членом сім’ї – таких висновків можна дійти після розмови із власниками собак.

Пані Людмила з Калуша показує свого улюбленця – Пандору, представницю породи хаскі. Запевняє, що цей собака, як ніхто інший, допомагає підтримувати хорошу фізичну форму.

«Хаскі – біговий пес, – розповідає гостя. – Йому потрібні щоденні кількакілометрові прогулянки, немалі фізичні навантаження. Тому і власник хаскі, хоч не хоч, а мусить тримати себе у формі.» «А які хаскі за характером?» - розпитую. «Нахабні! – відповідають в один голос пані Людмила з чоловіком. – За характером вони хоч і спокійні, але вперті. І якщо вони не хочуть чогось робити, то й не будуть. Та ми все одно дуже їх любимо».

Ще одна гостя з Калуша – Імперія Бігвіза Харді – англійський бульдог. Її власники Наталія та В’ячеслав запевняють, що це найкращий собака на світі. «Це наш пес, пес, який абсолютно відповідає нашим з чоловіком характерам. Він чудовий компаньйон, прекрасно поводить себе з дітьми. І, звичайно, англійський бульдог – це охорона. З ним справді почуваєш себе впевнено».

Унікальну породу собаки, єдиного представника в Україні, привіз до Хуста пан Віктор зі Львова. Мова йде про старонімецьку вівчарку. Однією із відмінних ознак породи є чорний колір шерсті. «Суддя, коли побачив Ферджиральда (кличка собаки), не повірив своїм очам. Сказав, як, невже на Україні є екземпляр цієї породи… Здається, це справді єдиний в Україні представник. Кажуть, у Києві теж є власник старонімецької вівчарки, але я точно не знаю, чи це правда».

Власник двох вівчарок, пан Олег зі Львова, в свою чергу переконаний, що собак може тримати лише людина з сильним характером та великим терпінням. «Інакше не дочекаєтеся, аби він слухав ваших команд», – каже пан Олег.

 «Гуцульський коцик», так називає свого улюбленця пан Сергій зі Львова. «Такого доброго, спокійного, абсолютно неагресивного собаку треба ще пошукати, – каже чоловік. – Кажуть, породу чау-чау вивели тибетські монахи. Під час тривалої медитації їм був потрібен особистий охоронець і в той же час це мав бути хтось тихий, неагресивний. Людям монахи не довіряли, тому й вивели чау-чау.

До нашої сім’ї цей пес перейшов завдяки дуже цікавим обставинам. Спочатку, його придбала одна досить заможна сім’я для маленької донечки. Але цуценя дуже швидко виросло, бо це крупна порода. Може, не хотіло гратися, не хотіло бігати і, зрештою, його віддали садівнику. А садівник людина проста – тримав його як звичайного пса – у  буді, годував тим, що було під рукою. Потім здав у притулок, звідки ми забрали пса худющого, у якихось струпах. Він у нас лише 8 місяців, але вже зараз бере призові місця на виставках».

Собаку «із перетиннками на лапах» – породу ньюфаундленд, його власник Роберт називає псом від Бога. Каже, що за повір’ям Бог,  вирішив схрестити ведмедя і тюленя, аби отримати цю породу. «Вони дуже люблять купатися. Коли йдемо із сім’єю на річку, обов’язково беремо нашу Мерседес з собою», – каже чоловік.

«Чим менший пес – тим більше в ньому злості», – цю приказку повністю наслідує гість із Виноградова, представник породи російський той-тер’єр.

«Зараз спекотно, тут є багато чужих собак – тому він досить спокійний, розгублений, – розповідає власник пса, пан Михайло. – Але вдома він перетворюється на маленького тирана. Можна сказати, що у нас він заправляє усім, контролює все у хаті, кожного члена сім’ї. Всі мають слухатися лише його. От такий характер…»

Виставка собак тривала у Хусті цілий день.

Як розповіла організатор Мар’яна Січ, на виставку з’їхалося понад 80 учасників, переважно із західних регіонів України.

Про те, які собаки сподобалися їй найбільше, організатор відмовилася говорити.

«Як і в кожного собаківника, у мене, звичайно, є свої уподобання, свої улюблені породи. Але говорити про них, і казати – ця порода краща, а ця гірша, було би нечесно. Зрештою, кожна собака є найкращою для свого власника, кожна собака – це навдивовижу відданий друг для свого господаря».