Жителі Лопухова обурені діями керівника Брустрянського держлісгоспу

На адресу редакції сайту надійшов лист від жителів села Лопухова та колишніх працівників Брустурянського держлісгоспу. Це ще одна спроба привернути увагу громадськості та відповідних органів влади до дій Валерія Мурги - керівника Брустрянського держлісгоспу.

«Хочемо привернути увагу громадськості та неупереджених посадовців (попри  весь негатив суспільства до правоохоронної системи країни у ній ще залишаються чесні люди, яким «за державу обідно») до діяльності керівництва державного підприємства «Брустурянське державне лісогосподарське мисливське господарство», або ж, як прийнято його називати в народі – Держлісгосп, яке очолює «передовик виробництва» Мурга Валерій Іванович.

Нині хіба сліпий чи глухонімий не обурюється масовими та нещадними вирубками закарпатських лісів, а дороги Комсомольськ – Лопухове – Тячів за інтенсивністю руху та об’ємами перевезень вантажів уже «крутіші», ніж міжнародні траси. Майже цілодобово, колонами, «трударі» – «УРАЛи», «КамАЗи» та інша важка техніка перевозять кругляк, ніби за лозунгом: «Всьо для фронта – всьо для побєди!» 

Роздратовані люди, а найбільше  занепокоєні таким господарюванням пенсіонери — колишні працівники лісогосподарського сектору, намагаються своїми силами покласти край цим масовим спустошенням регіону, засипаючи зверненнями всі державні установи, які мають контролювати діяльність лісової галузі.

Однак, усе розбивається вщент об байдужість та корумпованість владних контролерів. Щоразу перевірки не знаходять (чи не хочуть знайти, а знайшовши – не розголошують, «зам’явши» питання) суттєвих недоліків у діяльності Брустурянського держлісгоспу. У Лопухові та ближніх селах люди добре знають, як Мурга  збирає з підлеглих готівку для «вирішення» питань з перевіряючими.

Працівники держлісгоспу (наголосимо, державного підприємства) почувають себе рабами на плантаціях пана Мурги. Ремонт техніки, придбання запчастин і паливно-мастильних матеріалів за власні гроші працівників стало вже звичайним явищем. При цьому на такі закупки бухгалтерія успішно списує державні кошти. У чиїх кишенях вони осідають – ні для кого не секрет. 

Систематичною стала і  невиплата заробітної плати – зараз заборгованість становить близько за півроку, хоча за офіційними документами все гаразд. І перевіряючі, яких уміє «приймати» Мурга, у звітах дружньо рапортують, що суттєвих порушень не виявлено. При цьому ніхто навіть не поцікавився у простих робітників, коли вони бачили свої «кровні». 

Працівники лісгоспу розказують, що недавно  була перевірка з інспекції  праці. Про це Мургу завчасно попередили, увечері найбільш «язикатим» принесли гроші  і частково погасили заборгованість із зарплати. Відтак і ця перевірка нічого не виявила, а інші працівники залишилися ні з чим.

Обурені люди повідомляють і про численні випадки фіктивної виплати заробітку, оплати «натурою», без податків та внесків, про нарахування зарплат «мертвим душам».

Валерій Іванович - людина широкої душі. Люди розповідають, що за одним дзвінком високого начальства він запросто може відправити «каміон» лісу, і не переймається оплатою. Зате з працівників здирає три шкури.

За «накатаними» схемами систематично оформляються фіктивні акти на лісозаготівлю, де зазначаються неіснуючі фази заготівельних робіт, що збільшує їх фактичну кошторисну вартість – так «відмиваються» немалі гроші. Кількість побудованих «на папері» лісових доріг та їх ремонт по вартості може зрівнятися з європейським автобанами, але цього також не помічають ніякі перевірки. 

Відведення лісосік взагалі перетворюється на «масові гуляння» лісників. Таким масштабним фальсифікаціям шляхом суттєвого зменшення реальних площ лісосік та об’єму кубомаси деревини, відведеної під рубки, а також заниження розрядів висот дерев, позаздрив би сам Остап Бендер. Так у розпорядженні лісгоспівських ділків опиняється не облікований запас ділової деревини, що продається «наліво» за ринковими цінами. Тільки  держлісгоспу від цих оборудок нічого не перепадає. Але всі контролери та перевіряючі завжди дуже задоволені «вдячністю» та гостинністю керівництва лісгоспу.

Також «господарі лісу», наче за помахом чарівної палички, можуть, використовуючи необ’єктивні висновки лісопатологічного обстеження, визнати цілком придатний (здоровий) ліс ураженим і провести санітарні рубки, ще й занизити кубомасу  та й продати «наліво». 

Знаючі люди кажуть, що реально вихід ділової деревини  при рубках з одного гектара значно вищий, ніж зазначається в документах лісгоспу. 

Необлікована деревина продається, але гроші в касу підприємства не надходять.

Самовільні рубки, які кришує керівництво лісгоспу, процвітають на землях лісного фонду держлісгоспу та постачають «свої» пилорами ліквідною деревиною без будь-яких дозвільних документів. Наслідки такої діяльності прикриваються «прокладанням лісових доріг», які насправді «зачищають» пеньки самовільних рубок з очей людей. 

Місцеві мешканці, працівники лісгоспу та їхні сім’ї  все голосніше ставлять питання: Коли вже нарешті запрацює принцип невідворотності покарання, про який так часто нагадує Гарант і такі керівники, як Мурга поплатяться за свої злодіяння? Хіба кримінальну відповідальність за внесення до офіційних документів, якими є звітність перед органами статистики, Пенсійного фонду, податковою, недостовірної інформації відмінили? Чи відмінили кримінальну відповідальність за затримку виплат зарплати? Невже можна безкарно красти у держави і людей? Нищити зелені легені Карпат?

Чому ніхто  не покладе край такому правлінню Брустурянським держлісгоспом?», - запитують наприкінці автори листа.