Основою конфлікту стало рішення, прийняте на засіданні виконавчого комітету Ужгородської міської ради 17 липня 2013 року – відмовити ««голові Закарпатського осередку спілки дипломатів України Панову А.В. — на розміщення рекламного щита типу «біл-борд» розміром 3х6 м біля Хрестовоздвиженського кафедрального собору» на пл. Андрея Бачинського.
Як стверджує А.Панов, жодного звернення до міськради з цього приводу він не писав і зазначений «документ», написаний від його імені і на бланку Закарпатського осередку Спілки дипломатів України – звичайна фальшивка. «Ніякого звернення про розміщення біл-борду я до міськвиконкому не подавав», – недвозначно констатує А.Панов.
З його слів, про факт відмови виконкому за заявою, до якої він не має жодного стосунку, він дізнався від журналістів, які звернулися до нього за відповідним коментарем. При цьому, констатує А.Панов, він «дуже критично» ставиться «до безладу в місті, який сьогодні проявляється у всьому, зокрема і в політиці розміщення рекламоносіїв. Поживши деякий час у Європі, завжди прагнучи до того, щоб Ужгород хоч на кілька кроків до неї наблизився, ніде не бачив такої кількості жахливих бляшаних монстрів з обдертими постерами, як у нашому місті. Напевно, якщо сумувати борди у всіх містах, де я побував, то у всіх них разом навряд чи назбирається така кількість, як в Ужгороді».
У листі наводиться ряд аргументів на підтвердження того, чому його автор не міг написати і подати до міськвиконкому зазначене звернення: потреби в дозволі виконкому на встановлення рекламного щита на приватній земельній ділянці відповідно до закону немає, заяву фізичної особи було, чомусь, подано на бланку юридичної особи, до того ж – з неприпустимими помилками в тексті. Насамкінець, «документ» попав на засідання виконкому, не отримавши обов’язкові в такому випадку попередні погодження, без яких розгляд питання на рівні виконкому – неправомірний.
«Ці три тези демонструють повну некомпетентність міської влади на чолі з її керманичем. Не вміючи керувати містом, вибравши шлях дискредитації політичних конкурентів та зловживання посадовим становищем, вони навіть не в змозі грамотно написати підроблений документ. Не говорячи вже про відсутність елементарної логіки», – констатує А.Панов, котрий під час попереднього мерства В.Погорєлова був його заступником.
«Політика – справа брудна. Особливо у нас. Це вже аксіома. Але навіть вона має свої правила. Критикувати опонентів, виставляти їх в непривабливому світлі, згущувати фарби – це все прийоми боротьби в публічній площині. Однак вигадувати неіснуючі факти, а потім, за допомогою відверто жовтого веб-сайту, який є перманентним виробником бруду, і рядом судових рішень визнаний брехливим, розповсюджувати інформацію та копію неіснуючого документу – це ницість.
…У власній боротьбі з опонентами, якими скоро стануть всі жителі Ужгорода, використовуються нерозумні, імпульсивні, дикі методи. Але – це півсправи. Інша половина полягає у тому, що мер і його «команда» відверто демонструють свою неповагу до законів, їх тотальне ігнорування, неправомірність власних дій. Одним словом: від невиконання рішення європейського суду, через відверто нахабну оборудку по готелю «Корона», до фальсифікації документів. А що далі? Такими темпами ми скоро можемо дізнатись, що від нашого імені підробили договір дарування на землю, або купівлю-продаж майна, заставу нерухомості тощо. Такими методами і весь Ужгород можна продати за підробленими документами. Вважаю, що таким діям треба покласти край», – каже А.Панов. І повідомляє, що, аби покласти край перебуванню «у міській владі … некомпетентним, ницим людям зі стійкою неправомірною поведінкою», він «по конкретній ситуації офіційно звернувся до правоохоронних органів. ...Оскільки в такий самий спосіб може бути сфабрикований будь-який документ, який завдасть значно більшу шкоду, а не лише виявиться недолугим намаганням «підмочити» репутацію. Сподіваюся, що ситуацію доведемо до належної правової оцінки діям людей, які замішані у справі підроблення».