«Це крик пташенят вухатої сови – численного на Закарпатті виду пернатих хижаків. Вони зголодніли і кличуть матір.Та саме подалася на пошуки їжі. Своїм галасуванням вони також і сповіщають велику сову про своє місцезнаходження», – каже орнітолог Людвіг Потіш.

Справді цього виду сов на Закарпатті немало. Найбільше цих пернатих у нашому місті, як вже розповідав «Зеленому Закарпаттю» науковець, у сквері обласної лікарні. Це тихе з помірно вологим кліматом місце в Ужгороді хижАчки облюбували ще з 1991 року. До речі, у 1998 році на території парку медичної установи науковці зафіксували 243 особини. Зараз тут, як зазначає орнітолог, залишилося з 2 десятки цих хижаків: їх спокій і комфорт порушили недавньою вирубкою верб. 

«Кілька років тому зі своїми вихованцями спостерігали за вухатими совами у парку, що на вулиці Загорській. Їх було тут настільки багато, що можна було побачити навіть вдень, а це справді рідкість. Та після того, як збудували у цьому районі «новий міст» і тут розпочався активний рух авто і людей, сови більше не гніздилися», – розповідає директор Ужгородської станції юного натураліста Олександр Геревич. Сьогодні пернаті хижачки порозсилялися по Ужгороду чи не по всіх ще не освоєних людьми місцевостях: у Боздоському парку, у сквері, що на вулиці Митній. Цієї весни вухата сова загніздилася біля озера, що поблизу 12 та 15 шкіл. Орнітологи припускають, що зараз тут може проживати і не одна сім'я вухатої: саме звідси найчастіш цього літа долунає крик її пташенят.

Орнітологи розповідають, що були випадки, коли цей пернатий любитель «індивідуального комфорту» самовільно наближався до людських осель. Олександр Геревич розповідає, що у березні цього року з невідомих на те причин трійка вухатих сов прилетіли на територію НВК №8. «Хтозна, може, почали звикати до людей. Розуміють, що через масову забудову їхніх територій співіснувати просто доведеться». До речі, вухаті сови не будують гнізд, віддаючи перевагу житлу, що його залишили господарі -- ворони, сороки або білки, тому часто і місцевість обирають відповідно до наявності на ній таких «хатинок». Хижачки лише трохи змінюють „інтер'єр" гнізда. 

Попри пристосувальницькі вміння цих "вухатих", чисельність ужгородських сов останнім часом суттєво зменшилася. Людвіг Потіш пояснює це ще й особливостями розмноження цих птахів: «Багато їх повимирало. Совине потомство може з’являтися лише раз на рік. Кладка вухатої сови – від 4 до 6 яєць. З них виживають тільки 1-2». Оці 1-2 вечорами і галасують так гучно: чекають, ба навіть вимагають, гостинця від батьків: гризуна, комах, чи то маленького птаха – горобця чи в'юркового. І, за переконаннями науковців, швидко отримують своє, бо вухата сова знаходить собі їжу у лічені секунди: ці птахи славляться надзвичайним слухом і зором.

Теги: сова

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати