Йшлося про те, що «Ужгородський інститут Київського університету права НАН України не тільки проводить вступну кампанію на базі Ужгородського національного університету, а і також навчає своїх студентів в аудиторіях університету та користується його бібліотекою! Але… все відбувається абсолютно на законних підставах, а саме - в рамках договору про співпрацю між УжНУ та КУПом та договорів оренди приміщень та майна. Інформація про партнерську діяльність університетів постійно поширюється в інформаційному просторі Закарпаття…»
Природно зацікавившись цим інформаційним приводом і не знайшовши, всупереч запевненням О.Ващук, в інтернет-просторі жодної більш-менш конкретної інформації про співпрацю УжНУ і так званого інституту, Закарпаття онлайн вирішило з’ясувати її шляхом і методами, передбаченими чинним законодавством України. На офіційну електронну адресу приймальні ректора УжНУ було направлено оформлений належним чином журналістський запит на отримання інформації, що містив прохання «надати наступну інформацію:
1. Коли саме (число, місяць, рік) була укладена угода між навчально-консультативним центром в м. Ужгороді Київського університету права НАН України та Ужгородським національним університетом щодо оренди приміщень і майна УжНУ Ужгородським інститутом Кивського університету права НАН України?
2. На яких умовах (розмір орендної плати, обмеження) здійснюється співпраця між УжНУ та навчально-консультативним центром в м. Ужгороді Київського університету права НАН України?
3. Які конкретно послуги забезпечує Ужгородський національний університет за умовами договору про співпрацю?
4. На яких офіційних ресурсах оприлюднено інформацію стосовно співпраці на підставі договору між УжНУ та навчально-консультативним центром в м. Ужгороді Київського університету права НАН України?
5. Надайте, будь ласка, копію документів (договір про співпрацю, договір про оренду), які регламентують співпрацю Ужгородського національного університету з Ужгородським інститутом Кивського університету права НАН України.»
Аналогічним чином редакція Закарпаття онлайн завжди отримувала запитувану інформацію з державних установ як то Ужгородська міська рада, Закарпатська обласна державна адміністрація, УМВС України в Закарпатській області, прокуратура тощо. Загалом, вперше з небажанням надати на законних підставах інформацію, необхідну для виконання своїх професійних обов’язків, журналісти видання зіткнулися саме у випадку УжНУ, нинішнє керівництво якого безпідставно відмовило редакції в наданні тексту Статуту УжНУ. Оскільки цей випадок мав справді безпрецедентний характер, а керівництво УжНУ послідовно демонструвало небажання дотримуватися закону, редакція змушена була звернутися до прокуратури Закарпатської області з проханням усунути зазначені порушення прав журналістів на доступ до публічної інформації. До честі прокуратури, вона оперативно відреагувала на проблему й публічно заявила про те, що розпочато «перевірку викладених у зверненні фактів, про результати якої заявника буде повідомлено у встановлений законодавством строк». Відповідно, журналісти нашого видання сподіваються незабаром отримати відповідь, на підставі якої визначатимуть свої подальші дії у даному контексті.
Саме тому, виходячи з вищеокресленої «практики» стосунків функціонерів УжНУ з журналістами, редакція у даному випадку зробила все можливе, аби отримати безперечні підтвердження отримання працівниками ректорату УжНУ вищезазначеного запиту щодо співпраці УжНУ та навчально-консультативного центру в м. Ужгороді Київського університету права НАН України. І, природно, розраховувала на оперативну відповідь.
Натомість, на сторінці О.Ващук у Фейсбуку з’явилася більш аніж дивна реакція на забезпечене законом журналістське право чи, навіть, професійний обов’язок інформувати громадськість про організаційну та фінансову діяльність двох освітніх закладів, що діють на державній формі власності:
«Сьогодні "Закарпаття онлайн" звернулося до керівництва УжНУ з черговим безглуздим запитом (читай ПАСКВІЛЕМ), тепер у ньому фігурує і КУП! Створюється таке враження, що весь колектив живе тільки за рахунок нашої сім'ї, а саме за рахунок поливання її брудом (зрозуміло за пристойну винагороду). Після такої, м'яко кажучы, допитливості, повністю логічним було виникнення и у нас низки питань до "Закарпатт онлайн". Ну що ж, не ми розв'язали воєнні дії, але - а la guerre comme a la guerre! Щоправда, ми будемо діяти виключно в правовому полі!».
Важко зрозуміти, що дало підстави пані О.Ващук кваліфікувати журналістський запит як безглуздий і зневажливо називати його пасквілем, безпідставно ображаючи журналістів і звинувачуючи їх у замовному характері їхньої діяльності. Останнє само по собі вже може бути предметом позову до суду, оскільки шкодить як особистій репутації окремих журналістів, так і видання в цілому. Однак, значно важливішим в цьому контексті є інше: пані О.Ващук публічно ПОГРОЖУЄ ЖУРНАЛІСТАМ, що, знову ж таки, є безпрецедентним випадком в історії ЗМІ Закарпаття. Безперечно, такі заяви мали би отримати відповідну оцінку правоохоронних структур області, автоматично ставлячи О.Ващук в число підозрюваних у тому випадку, якщо щодо журналістів Закарпаття онлайн, їх особистого чи редакційного майна буде скоєно будь-які протиправні дії.
Аналогічно безпрецедентною була і реакція на зазначений запит чоловіка О.Ващук, ректора УжНУ Федора Ващука. Працівниця ректорату УжНУ, яка під завершення робочого дня зателефонувала до редакції Закарпаття онлайн, озвучила вимогу свого керівника, аби зазначений запит Закарпаття онлайн було передано в ректорат не електронною поштою, а «поштою, або кур’єрською поштовою службою» і з особистим підписом журналіста.
У підпорядкувані сім’ї Ващуків спільно є аж три юридичні факультети з відповідним штатом викладачів і, на додачу, перший проректор зі званням доктора юридичних наук. Вони могли б розтлумачити Ф.Ващуку безпідставність та протизаконність такої вимоги. А тим більше, намагань використати її для чергового порушення законодавства України. Хочеться вірити, що саме так і відбудеться. Саме тому редакція Закарпаття онлайн розраховує отримати в передбачений законом п’ятиденний термін відповідь ректорату УжНУ з вичерпними відповідями на питання, сформульовані в журналістському запиті.
Зокрема, аби уникнути повторної необхідності звертатися до правоохоронних органів...
Довідка
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно…»
Згідно зі ст. 19 Закону, «Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача… Письмовий запит подається в довільній формі. 5. Запит на інформацію має містити: ... 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі».
Ст. 6, ч. 7 Закону передбачено: «Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений».
Як роз’яснюється на офіційному сайті Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, «Під час подання запиту на інформацію запитувач інформації зазначає зручну для нього форму отримання відповіді – поштою, телефаксом, електронною поштою».
Як роз’яснюється на сайті «Прозора бюрократія» у розділі для держслужбовців щодо інформації про опрацювання запитів на інформацію, «Законом України «Про доступ до публічної інформації» передбачені різні форми подання запитів, обов’язки з приймання запитів, які надійшли електронною поштою, телефоном, факсом необхідно покладати на відповідальний структурний підрозділ або на відповідальну особу… з питань запитів на інформацію, оскільки саме цей підрозділ (особа) найбільш компетентні в питаннях запитів.
… відповідальні мають створити й регулярно переглядати (2 рази за робочий день) скриньку електронної пошти для прийому запитів.
…Тексти запитів, отриманих електронною поштою, разом зі всіма наявними супровідними даними (адреса електронної пошти запитувача, дата і час отримання та ін.) повинні копіюватися в окрему електронну базу. Запити, що надсилаються електронною поштою, не обов’язково повинні містити електронний цифровий підпис, оскільки встановлення особи запитувача не має принципового значення з огляду на норми частини 2 статті 19 Закону. Зміст кожного запиту, отриманого по телефону, фіксується в окремій електронній базі, яка зберігається аналогічним способом».
У тому ж роз’ясненні на сайті «Прозора бюрократія» йдеться, зокрема, і про таке: «Уся відкрита інформація повинна безумовно надаватися за запитами. Якщо запитувана інформація (документ) наявна на офіційному веб-сайті або в інших відкритих джерелах у мережі Інтернет і при цьому запитувач надав адресу своєї електронної пошти, відповідальний працівник надсилає листа з відповіддю на цю адресу із зазначенням розміщеної онлайн-інформації та прямим гіперпосиланням на відповідне джерело і роз’ясненням, що запитувач може попросити про надання письмової відповіді по суті запиту (без пояснення причин) або повідомити про відсутність потреби в письмовій відповіді. Аналогічно пропонуємо надавати інформацію (документи), наявні в розпорядника в електронній формі».