Рибним господарством Закарпаття слід зайнятися по-новому

ОНОВЛЕННЯ РИБООХОРОННОЇ СЛУЖБИ ЗАКАРПАТТЯ

Подальший розвиток виробничих відносин, інфраструктури рибогосподарського комплексу та екологічні питання стали основним аргументом реформування рибогосподарського комплексу України. Процес розпочався у січні реорганізацією департаменту рибного господарства Міністерства агропромислового комплексу України у Державний комітет рибного господарства України — структуру Кабінету Міністрів України.

Басейнові міжобласні управління досі забезпечували контроль і управління у сфері ведення рибного господарства в кількох областях. Зокрема Закарпаттям опікувалася Львівсько-Закарпатська міжобласна державна рибінспекція з центром у Львові. Наша область входила до неї як окремий рибоохоронний район, у якому працювало кілька інспекторів. Очевидно, області, враховуючи особливості та специфіку регіону, цього було недостатньо.

Повертаючись до питання реорганізації, було прийняте рішення про створення мережі обласних Головних державних управлінь в кожній області, в тому числі й Закарпатській. У кінці квітня 2007 року було створене Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з центром у Виноградові, вул. Миру, 53, штат якого нараховує сьогодні 23 спеціалісти.

ВІДДІЛИ УПРАВЛІННЯ ЗАКРІПЛЕНІ ЗА ОКРЕМИМИ РАЙОНАМИ

Структуру управління розроблено так, щоб охопити рівномірно дієвим контролем всю територію Закарпатської області. Створено три територіальні відділи - Боржаво-Тисянський (сфера діяльності поширюється на Виноградівський, Хустський, Тячівський, Рахівський та Міжгірський райони з центром у Виноградові); Верхньолаторицький відділ (Мукачівський, Свалявський, Воловецький та Іршавський адміністративні райони з центром у Мукачеві); Ужанський відділ (Берегівський, Ужгородський, Перечинський та Великоберезнянський адміністративні райони з центром в Ужгороді).

Крім того, приділяється належна увага і науково-управлінській сфері рибоохоронної діяльності, створено сектор іхтіології.

До сфери діяльності новоствореного управління належать усі дії, що стосуються життєдіяльності водних організмів, а це не тільки риболовля. Завдання його - забезпечити збереження і примноження водних живих ресурсів області, в першу чергу через збереження середовища їх існування.

ВОДОЙМИ МАЮТЬ СТАНОВИТИ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС

Першою і, на мій погляд, основною є діяльність промислових і господарських об'єктів. Закарпаття має густу мережу водойм, але все це в більшості потічки, малі річки та меліоративні канали. Хочу наголосити, що навіть наші водосховища площею в кілька гектарів, порівняно з руслом Дніпра, не кажучи про його водосховища (так звані моря) - крапля. Ми звикли до малих водойм, і нам, жителям області, здається, що Латориця чи Тиса - великі річки. Щодо Тиси, то це так, але лише у верхів'ях, тобто на території нашої області, їхні тваринні угруповання дуже болюче реагують на найменші зміни складу води. Хто займався акваріумістикою, той знає, що запорука успіху - це утримання біологічної рівноваги в акваріумі. А в малому акваріумі втримати чи відновити її значно важче, аніж у великому.

На цьому тлі Закарпаттю не приділялося достатньо уваги в частині збереження водних ресурсів і розвитку рибництва. Причиною цього є, в першу чергу, відсутність промислових водойм та достатньо потужних рибогосподарських об'єктів, відповідно, і переробноїбази. Словом, економічного інтересу Закарпатська область для рибогосподарського комплексу України не становила. Тому навіть злив у меліоративну систему стоків одного свинокомплексу чи малого консервного підприємства призводить практично до повної загибелі риби в ній та більшості у річках, куди вони впадають.

Змив чи утилізація добрив, засобів захисту рослин веде до аналогічних наслідків, можливо, в дещо менших масштабах. А про роботу великих лісохімкомбінатів і мови немає. Разовий незначний витік чи вилив забрудненої води або витік нафтопродуктів у наші малі річки може на роки перекреслити будь-які потуги щодо збереження риби, боротьби з браконьєрством тощо.

Друге питання - будівництво у прибережній смузі. Без сумніву, виконання цих заходів необхідне. Основна мета - захист населення від паводкових вод. Це благородна і потрібна справа, але успіх її буде повним тільки тоді, якщо буде враховано всі сторони і наслідки цієї роботи. Змінюється рельєф дна, проходить його вирівнювання, в інших місцях, відповідно, замулення, змінюється температурний та хімічний склад (бідність чи багатство киснем - також зміна хімічного складу, не кажучи вже про змив паливно-мастильних матеріалів тощо), вирівнювання русел кардинально міняє умови розмноження і живлення риби.

Тому зводити роботу рибоохорони тільки до боротьби з браконьєрством було б неправильно. Тому наше управління наполягає на врахуванні цих питань ще на стадії проектування будівельних робіт і таким чином намагається зменшити негативний їх вплив на водне середовище.

Справжню шкоду роблять „приватні" регулювальники русел, так звані „ліваки". Вони не мають проектів, не проводять компенсацій, і найменше їх цікавлять наслідки зміни середовища існування риби. Їм потрібен річковий гравій чи пісок, в пошуках якого вони борознять русла річок, як катери, возами, камазами, зілами, татрами, тракторами, миючи заодно машини, і перетворюють ландшафт островів і заплав на „місячний". Причому подекуди, щоб не йти порожняком, часто вивозять побутове сміття у ями. В результаті річки іноді змінюють русла, при підйомі води риба виходить у новостворені заплави, і настає рай для браконьєрів.

І, звичайно, старе, як світ, питання браконьєрства. До багатьох традиційних методів додалися ще й засоби з використання електричного струму. Все це робиться з метою незаконного продажу риби, а трргівля дикою рибою є протизаконна у будь-якому виді. Придбання такої риби несе збитки не тільки довкіллю, а й — роботі спеціалізованих рибогосподарських підприємств, зокрема Закарпатському рибокомбінату та іншим, які вкладають у розведення і вирощування риби великі кошти і недоотримують прибутків. Власне і торгівля засобами промислового лову також є протизаконною. Крім того, вона стимулює браконьєрство. Сітки продаються вільно, значить, чому б їх не використати?!

Окреме і надзвичайно актуальне питання, що привертає увагу управління - риборозведення. Цей напрямок за останні роки дещо розвинувся, але, на мій погляд- стихійно. Наведення тут порядку дасть області і державі додатковий економічний ефект. Тому законності і легалізації такої діяльності наше управління приділить серйозну увагу.

У зв'язку з цим вже розпочато перевірки користувачів водних об'єктів спільно з Держземінспекцією. < Розселення риби та відновлення наших ендемів - окреме питання, і тут слід згадати, що восени 2006 року в області здійснено перший випуск малька лосося дунайського (занесений до Червоної Книги України) в Тису.
Багато ще можна говорити про питання і проблеми.

Тому поки ми наполегливо працюємо над встановленням плідної і взаємовигідної співпраці з іншими зацікавленими установами, громадськими організаціями, чия думка для нас має велике значення. Тільки спільними зусиллями і, в першу чергу, розумінням проблем ми зможемо подолати не зовсім приємну ситуацію з водоймами області.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати