В Ужгороді відбулася прем’єра лялькової «Попелюшки» (ФОТО)

Прем’єру приурочили до  відзначення Міжнародного дня захисту дітей і перед театром на площі Театральній в Ужгороді грала музика, а казкові персонажі зустрічали юних глядачів та запрошували у фойє театру, де на театралів чекали художники, що проводили майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок, і надавалась можливість спробувати свої таланти з олівцем і фломастером, а стенд с фотографіями розповідав про цікаві творчі події юних театральних студійців.

Окрім юних театралів та їхніх батьків подивитись нову роботу колективу навідались люди, яких з театральною справою  пов’язує все життя – завітав колишній режисер і актор театру Михайло Мильмейстер, що нині живе і працює у Німеччині, також був присутній вже знайомий закарпатцям київський режисер Сергій Архипчук, прийшли керівники культури області.

Головна інтрига дня була, звісно, на сцені, за театральною завісою. Там, де починається Світ Казки… Казки Шарля Перро, яку колись  мама читала вголос, і хотілося, щоби  ця казка не закінчувалася: “Один багатий удівець одружився вдруге з удовою, такою чванливою та гоноровою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив. Вона мала двох дочок, теж чванливих і гонорових. А в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна - вся в матір, найкращу жінку в світі…”  А  ось театр ляльок  розповідає  казку по-своєму, тільки йому властивими засобами.

П’єса „Попелюшка”  за мотивами казки Шарля Перро була створена Тамарою Габбе ще у 30-х роках минулого століття. Сценічну редакцію, адаптацію для театру ляльок здійснив український режисер і драматург  Олександр Кузьмин, а режисер-постановник Наталія Орєшнікова запропонувала своє  надзвичайно цікаве режисерське трактування класичного твору, як спогад про нездійсненне. На сцені дві актриси, дві Світлани – Кобзиста та Котик – втілюють образи двох жінок, котрі, згадуючи минуле, реконструюють події, яким були свідками, і таким чином розповідають історію Попелюшки,  даючи життя  всім персонажам казки – Попелюшці – падчерки Мачухи, Мачусі, Феї Мелюзині – хрещеній Попелюшки, Гортензії і Жавотті – донькам Мачухи, Принцу, а також Великому Годиннику, Кареті, Мітлі… На допомогу приходять венеціанські маски, пластика, майстерне володіння ляльководінням та голосовим апаратом.  Режисер будує свій світ, в якому відбуваються події – світ жіночий,  граціозний, інтимний. Художник-постановник – Паола Полуденна, та художник по світлу – Ірина Осокіна, створили  для цього стильну, вишукану камерну атмосферу, а музичне оформлення вистави  (Микола Карпенко), в якому використані музичні теми польського композитора Михала Лоренца, сучасних американських музикантів групи "SQUIRREL NUT ZIPPERS" Тома Максвела та Кена Мошера, а також уривки класичних творів у сцені балу доповнюють цілісність та образність вистави. Невеликих за розмірами ляльок (які за різновидом театральних ляльок є чимось середнім між штоковою лялькою та маріонеткою), виготовили  В’ячеслав Осавальчук та Тетяна Поринець.

 «Попелюшка» – історія на всі часи, адже кожна дівчинка інколи ставить себе на місце Попелюшки і мріє про прекрасного принца. Лише на перший погляд може здатися, що бідній Попелюшці просто пощастило. Так невже все, що сталося з Попелюшкою, чиста випадковість? Звичайно, ні! Адже феї завжди з’являються до тих, хто не здатний відповідати злом на зло, хто вміє робити добро.

Жінки розповідають казку про Попелюшку – згадуючи своє минуле, шукаючи відповідь на питання: чому щастя в житті випадає не кожному? Якою має бути справжня дівчина, про яку мріють принци?

– „Вона повинна бути красивою... І привітною... Веселою... Але трішечки сором’язливою... Не мовчазною... Але й не базікою... А ще, вона повинна вміти гарно танцювати. І повинна вміти співати... А ще вона повинна бути добре вихованою...

Але  найголовніше – її думки повинні бути чистими, наче кришталь.”

Теги: Попелюшка, вистава, казка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати