Природоохоронці просять Азарова захистити директора КБЗ від Ледиди

Відкрите звернення

Як нам стало відомо, 2 жовтня 2012 року тодішній міністр екології та природних ресурсів Е. Ставицький підписав Наказ № 420-о “Про відсторонення Гамора Ф.Д. від виконання повноважень” директора Карпатського біосферного заповідника. Даний наказ був прийнятий за підсумками узагальненого звіту Комісії з перевірки стану організації та ведення правової і кадрової роботи Карпатським біосферним заповідником, та фактами, викладеними у зверненні голови Закарпатської обласної державної адміністрації.

В Карпатському заповіднику знаходяться найвища гора України, Говерла, і унікальна Долина нарцисів, тут охороняються найбільші у Європі ділянки пралісів, близько 200 видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, в тому числі, бурий ведмідь, рись, беркут, карпатський женьшень (родіола рожева) тощо.

На посаді директора цієї установи Федір Дмитрович Гамор перебуває з 30 грудня 1987 року. З того часу територія заповідника була розширена майже вп’ятеро – до 58 тис. га, а сам заповідник у 1992 р. був включений до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО; і чотири рази – у 1997, 2002, 2007 та 2012 рр. – отримував дипломи Ради Європи. Букові праліси, які в тому числі, охороняються, в заповіднику, були включені до Переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; на рівні уряду був пролобійований план заходів щодо їх збереження та розвитку. В Марамороських горах за ініціативою Ф. Гамора був створений українсько-румунський біосферний резерват, в Рахові – єдиний в Україні Музей екології гір й історії природокористування в Карпатах, в Хусті – Музей нарцису, в центрі Європи та на високогір’ї Карпат були побудовані еколого-освітні центри.

Федір Дмитрович брав участь в розробці Закону України “Про природно-заповідний фонд”, зініціював та обґрунтував закони “Про статус гірських населених пунктів в Україні” та “Про мораторій на проведення суцільних рубок в ялицево-букових лісах на гірських схилах Карпатського регіону”, а також – інші рішення парламенту й уряду України щодо сталого розвитку гірських територій. Він є організатором видання Всеукраїнського екологічного науково-популярного журналу “Зелені Карпати” (1993 р.) та регіональної екологічної газети “Вісник Карпатського біосферного заповідника” (2006 р.). Федір Дмитрович – академік Академії екологічних наук України, член національної спілки журналістів України, почесний працівник туризму України, почесний громадянин міста Рахова та румунського міста Вішеу-де-Сус. За успіхи в роботі він нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, Указом Президента України йому присвоєно почесне звання “Заслужений природоохоронець України”, він має численні почесні відзнаки Міністерства екології та природних ресурсів України та інших центральних органів виконавчої влади, Закарпатської обласної державної адміністрації та обласної ради, Рахівської районної державної адміністрації та районної ради, громадських об’єднань тощо.

Послужний список Федора Дмитровича свідчить, що на посту директора він не просто сумлінно виконував свої обов’язки, а дійсно є заслуженим природоохоронцем, який багато зробив не тільки для збереження екосистем Карпатського регіону, а й для розвитку традиційного господарювання та туризму, й міжнародного визнання України як цивілізованої європейської держави.
Чим же Федір Дмитрович накликав на себе гнів функціонерів Мінприроди та низки держадміністрацій? Як не дивно – саме своєю природоохоронною діяльністю.
Завдяки тому, що Карпатський біосферний заповідник виявився однією з установ, яка найбільш ефективно управляє своєю територією, що сприяло підвищенню її рекреаційної привабливості, а отже – і наповненню місцевих бюджетів від притоку туристів, на початку ХХІ століття постало питання про подальше розширення його території. Задля цього 14 січня 2010 року був прийнятий Указ Президента України № 25/2010 “Про розширення території Карпатського біосферного заповідника”. Дивним стало те, що як Рахівська районна, так і Закарпатська обласна держадміністрації почали активно протидіяти реалізації цього указу. Як приклад такої протидії можна навести інтерв’ю в “Урядовому кур’єрі” (№ 87 за 18.05.2012 р.) голови Рахівської райдержадміністрації Дмитра Андріюка, в якому він звинуватив заповідник в намаганні “захопити для себе нові території” та “забрати в селян останнє – землю”.

Після прийняття Указу Президента про розширення заповідника не заставили себе чекати і намагання усунути Ф. Гамора з посади директора. Так, 31.03.10 голова Закарпатської обладміністрації О. Ледида звернувся до Міністра охорони навколишнього природного середовища із проханням “розглянути доцільність перебування на займаних посадах директорів: Карпатського біосферного заповідника – Гамора Федора Дмитровича, національного природного парку “Синевир” – Дербака Івана Степановича та Ужанського національного парку – Копача Василя Олексійовича” через те, що ці установи “не докладають зусиль для забезпечення належного санітарного стану лісів”, і далі голослівно: “що призводить до масового розвитку їх хвороб і втрат деревини” (лист №06-12/676). Причину, яка визвала у губернатора невдоволення адміністраціями цих установ неможна трактувати інакше, як спротив проведенню вирубок. Але національні парки – не лісгоспи, і їх завданням є не заготівля деревини, а збереження екосистем в природному стані. Тож, фактично, губернатор просив міністра звільнити директорів нацпарків за сумлінне виконання ними своїх обов’язків! Варто згадати і те, що наказ, за яким Ф. Гамора було усунуто з посади, приймався, в тому числі, і на підставі звернення голови Закарпатської облдержадміністрації.

Звісно, можна робити різні припущення щодо причин цього протистояння, але, враховуючи природоохоронну активність Карпатського заповідника, на ум приходить одне – надання території заповідного статусу різко затрудняє як ведення незаконних рубок на ній, так і незаконне привласнення її ділянок. До речі, в зверненнях закарпатських держадміністрацій заповідник неодноразово звинувачувався в протидії рубкам.

Тому ми вважаємо, що наказ, яким Ф. Гамор був відсторонений від виконання повноважень директора Карпатського біосферного заповідника є спробою осіб, зацікавлених в розграбуванні природних скарбів Карпат, послабити природоохоронну установу, яка заважає цьому.

Карпати є часткою Всесвітньої спадщини, і мають бути збережені для майбутніх поколінь. Невід’ємною їх частиною є Карпатський біосферний заповідник, який став таким багато в чому завдяки діяльності Ф. Гамора, і щоб ця установа не втратила досягнутого, вона має ним і очолюватися.

З огляду на це, ми просимо Вас:

1. Доручити Мінприроди України скасувати наказ про відсторонення Федора Дмитровича Гамора від виконання обов’язків директора Карпатського біосферного заповідника, та не допустити подальшого його переслідування за природоохоронну діяльність.

2. Повідомити нас, на якій стадії в даний час знаходиться виконання Указу Президента України від 14 січня 2010 року № 25/2010 “Про розширення території Карпатського біосферного заповідника”.

3. Дати вказівку органам, які контролюють додержання чинного законодавства, перевірити законність проведення, починаючи з 14 січня 2010 року, рубок і землевідводів на територіях, які, згідно Указу Президента України від 14 січня 2010 року № 25/2010 “Про розширення території Карпатського біосферного заповідника”, мають бути передані йому у користування.

4. Згідно з положеннями Конституції України та вимог Закону “Про стратегію державної екологічної політики”, терміново заслухати звіт керівників Закарпатської обласної та Рахівської районної адміністрації щодо реалізації ними державної екологічної політики та прийняти рішення про їхню відповідність займаним посадам.

З повагою,

1. С. Шапаренко, ЕкГ “Печеніги”, Харків.
2. В. Полєтаєв, “Зелений фронт”, Харків.
3. Ю. Бенгус, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди.
4. Г. Проців, Екологічний клуб “Край”, Бережани Тернопільської обл.
5. М. Подуфалий, Туристичний клуб “Ходак”, Бережани Тернопільської обл.
6. І. Гаврилишин, Бережанська районна організація Всеукраїнської екологічної ліги, Тернопільська обл.
7. Н. Волнець, Бережанська молодіжна організація Всеукраїнської екологічної ліги, Тернопільська обл.
8. С. Люшняк, Освітньо-інформаційний центр води “Студія майбутнього”, Бережани Тернопільської обл.
9. М. Проців, ст. наук. співр. Бережанського краєзнавчого музею, Тернопільська обл.
10. М. Богомаз, Дружина охорони природи “Зелене майбутнє”, Київ.
11. М. Пестов, Товариство охорони амфібій і рептилій при екоцентрі “Дронт”, Нижній Новгород, Росія.
12. К. Норенко, Молодіжне відділення Національного екоцентру України, Київ.
13. А. Зінченко, Київ.
14. О. Субботін, Житомирська міська екологічна громадська організація “Екологічний клуб “ЕКОС”, Житомирська міська правозахисна громадська організація “Вчителі за демократію та справедливість”.
15. О. Листопад, Київ.
16. А. Куземко, координатор діяльності в Україні Європейської степової групи (European Dry Grassland Group), Умань Черкаської обл.
17. О. Бурковський, Донецький обласний осередок Всеукраїнської екологічної ліги.
18. А. Цуканов, “Зелений Фронт”, Харків.
19. П. Чегорка, Еколого-туристське об’єднання “Орлан”, Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.
20. Н. Жук, Молодіжна громадська організація “Клуб “Білі Ворони”, Дніпрорудне Запорізької області.
21. Г. Заворотна, Молодіжне відділення Національного екоцентру України.
22. А. Тупіков, національний природний парк “Дворічанський”, Харківська обл.
23. О. Супруненко, громадська організація “Чистий Берег”, Берегово Закарпатської обл.
24. А. Поляк, “Зелений Фронт”, Харків.
25. С. Теплинський, Москва.
26. А. Єварницький, Харків.
27. Г. Козулько, к.б.н., Громадський проект “Біловезька пуща – 21 століття”, Білорусь.
28. А. Зименко, Центр охорони дикої природи, Москва.
29. С. Мухачов, к.т.н., Татарстанське відділення Соціально-екологічного союзу, Татарстанська організація Всеросійського товариства охорони природи, Казань, Росія.
30. Е. Грекова, “Громадська Рада П’ятихаток”, Харків.
31. В. Греков, “Громадська Рада П’ятихаток”, Харків.
32. Т. Вакуленко, “Громадська Рада П’ятихаток”, Харків.
33. Є. Яцюк, національний природний парк “Гомільшанські ліси”, Харківська обл.
34. В. Левченко, д.б.н., Еколого-правовий центр “Беллона”, Санкт-Петербург.
35. І. Городнянський, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
36. О. Матвійчук, Центр Громадянських Свобод, Київ.
37. Ю. Тернова, Еколого-культурний центр ім. В.М. Гонтаренка, с. Маяки Бєлгород-Дністровського р-ну Одеської обл.
38. Є. Резніков, Харків.
39. Н. Саідахмедова, Міжвідомча науково-дослідна лабораторія “Вивчення біологічного різноманіття та розвитку заповідної справи” Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Харківський обласний осередок Національного екоцентру України.
40. А. Біатов, Харківський обласний осередок Національного екоцентру України.
41. А. Галкіна, Миколаївський клуб сприяння сталому розвитку та побудові громадянського суспільства “Спільні дії”.
42. О. Гапон, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
43. Н. Городецька, Міжнародний благодійний фонд “Екологія-Право-Людина”, Львів.
44. І. Вихристюк, громадська екологічна організація “Відродження”, Татарбунари Одеської обл.
45. В. Головашкін, директор СКТБ з ДВ Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, виконавчий директор “S.R. International Education Consultancy”, Харків.
46. Л. Качмарська, Тернопільське екологічне об’єднання “Наше місто”.
47. С. Ваградян, Дружина охорони природи “Зелене майбутнє”, Київ.
48. М. Приступа, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
49. А. Левін, Запорізький екологічний клуб.
50. О. Боровий, “Зелений Світ”, Чортків Тернопільської обл.
51. Н. Богданець, “Екоклуб “Ковчег”, Чортків Тернопільської обл.
52. О. Степаненко, “Гельсінська ініціатива-ХХІ”, Чортків Тернопільської обл.
53. Г. Гузь, Алчевськ Луганської обл.
54. Н. Брусенцова, Харківське відділення Національного екоцентру України.
55. І. Морозова, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, національний природний парк “Гомільшанські ліси”.
56. Л. Підчибій, Міжнародний аналітичний центр права, Київ.
57. М. Коняк, Чернівецьке обласне громадське молодіжне екологічне об’єднання “Буквиця”.
58. С. Мельник, “Зелений Фронт”, Харків.
59. А. Влащенко, к.б.н., НДІ біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
60. В. Ільницька, Харківське відділення Національного екоцентру України.
61. В. Песляк, Журналістська недержавна організація “WETI”, Львів.
62. Ю. Бабінін, Спілка “Громадянський дозор”, Нікополь Дніпропетровської обл.
63. І. Орел, громадська організація “Вибір”, Стаханов Донецької обл.
64. В. Приступа, Асоціація дитячих екологічних організацій “Легіони Землі”, Львів.
65. А. Єлькін, Дитячо-юнацька громадська організація “Республіка Мрія”, Запоріжжя.
66. Н. Горіап, Громадська організація “Агрікола”, Одеса.
67. А. Іванов, Дружина охорони природи Московського держуніверситету, Росія.
68. О. Блатова, Міжнародний Соціально-екологічний союз, Москва, Росія.
69. О. Бабанін, Організація випускників зарубіжних університетів, Київ.
70. Н. Шумейко, група “Грін-борд”, Москва, Росія.
71. М. Матвєєв, група “Грін-борд”, Москва, Росія.
72. Д. Демчева, група “Грін-борд”, Москва, Росія.
73. О. Веретенников, група “Грін-борд”, Москва, Росія.
74. Є. Гаев, д.т.н., професор, Інститут гідромеханіки Національної Академії Наук України.
75. Н. Кожина, Дніпропетровська міська громадська організація “Громадський рух України “За право громадян на екологічну безпеку”.
76. Т. Чорна, Молодіжний екологічний центр ім. В.І. Вернадського, Одеса.
77. А. Цикало, Асоціація “Екологічна безпека та протидія надзвичайним ситуаціям ім. академіка М.І. Андрусова”, Одеса.
78. О. Криворучко, громадська організація “ДЖиП”, Рибниця, Придністров’я.
79. А. Мішта, с.н.с. Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена, Київ.
80. М. Пахомов, природоохоронна група “Миг”, Харків.
81. Д. Кравченко, Харків.
82. В. Гарькавенко, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
83. І. Ставропольська, Харківський фізико-технічний інститут.
84. В. Чумак, ІРЗ, Київ.
85. М. Жук, Українська асоціація європейських студій, Суми.
86. В. Алтухов, Донецька обласна громадська організація “Народний контроль”.
87. О. Пономарьова, Харків.
88. С. Лобановський, Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги.
89. О. Барсуков, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України.
90. О. Шморгун, Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України.
91. В. Яроцький, Харків.
92. З. Міщук, Всеукраїнська екологічна організація “МАМА-86″.
93. М. Коробко, Українська екологічна асоціація “Зелений світ”, Кривий Ріг.
94. О. Волошкевич, Дунайський біосферний заповідник, Одеська обл.
95. О. Бондар, Харків.
96. А. Бондар, Харків.
97. О. Прилуцький, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
98. О. Багін, Всеукраїнський екологічний рух “Хортицький Форум”.
99. О. Тувишев, Джанкойське відділення Кримської Республіканської Асоціації “Екологія і Мир”.
100. Л. Тувишева, Дитяча громадська екологічна організація “Фауна”, Джанкой АР Крим.
101. А. Неліпа, Всеукраїнська громадська організація “Громада Рибалок України”.
102. О. Важненко, Запорізька молодіжна організація “Служба захисту тварин”.
103. О. Кірочкіна, Харків.
104. С. Забєлін, Міжнародний Соціально-екологічний Союз, Москва.
105. В. Волох, громадська організація “Людина і Суспільство”, Запоріжжя.
106. О. Рудик, Товариство геоекологів, Сімферополь.
107. В. Александрук, Черкаська міська громадська організація “Освіком”.
108. А. Михайлик, Київ.
109. Д. Пилипенко, “Зелена Студія”, Дніпропетровськ.
110. І. Мерзлікін, к.б.н., доц. Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.
111. О. Завадович, регіональний ландшафтний парк “Знесіння”, Львів.