Мова йде про малий прикордонний рух (МПР) як форму полегшення перетину кордону для громадян двох держав, які мешкають у прикордонній зоні. У рамках МПР жителі прикордонної зони можуть перетинати спільний кордон регулярно без віз для того щоб перебувати в прикордонній зоні іншої держави. Такі поїздки можуть мати соціальні, культурні, сімейні, а також виправдані економічні причини. В Україні право на отримання дозволу на перебування у прикордонних регіонах країн-сусідів (зона у 30-50 кілометрів вздовж кордону) мають, зокрема, жителі прикордонних населених пунктів Закарпатської області, що межує з Угорщиною і Словаччиною, та Львівської і Волинської областей, які здійснюють малий прикордонний рух з Польщею.
Відповідними угодами, які Україна уклала з Угорщиною, Польщею і Словаччиною, передбачено, що дозвіл дає право на багаторазовий в'їзд і перебування протягом до трьох місяців у межах шести місяців у прикордонній зоні іншої країни. Саме це формулювання, що обумовлене угодами і міститься у Розпорядженні Ради ЄС № 1931/2006 "Про визначення правил малого прикордонного руху на зовнішніх сухопутних кордонах країн-членів ЄС і про зміну розпоряджень Шенгенської Угоди", і викликало неоднозначне тлумачення і дії у застосуванні правил МПР.
Таке довільне тлумачення й зумовило конфлікт. Угорські прикордонники 2 лютого 2010 р. заборонили О.Шомоді в'їзд на територію Угорщини під приводом, що доти він замість 93 днів загалом 105 днів перебував в Угорщині. І хоч перебування О. Шомоді у сусідній країні відбувалося з перервами, угорські прикордонники розцінили це як порушення, що, однак, інакше розцінив Саболч-Сатмар-Берегський обласний суд Угорщини.
Крім усього, конфлікти з приводу порушення правил МПР, як і непоодинокі випадки зловживання ними - нелегальне працевлаштування, перебування за межами визначеної зони прикордонного руху, - підривали довіру до цієї форми полегшеного перетину кордону.
Між тим, саме цей порядок перетину кордону розглядається громадянами України як один із кроків в напрямку переходу до спрощеного візового режиму з країнами ЄС, а в перспективі - і до безвізового режиму з ними. Як зазначила директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в Ужгороді С. Мітряєва, Україна хотіла б бачити консолідовану позицію країн - сусідів при визначенні територіальної зони застосування принципів місцевого прикордонного руху, що сприяло б стратегічним цілям транскордонного співробітництва на нових східних кордонах ЄС.
Через аналогічні «порушення» на початку 2010 р. сотням учасникам МПР заборонявся в'їзд до Угорщини. Оскільки тодішній Верховний Суд Угорщини не зміг встановити істину, судовий процес був припинений до прийняття рішення Євросудом, куди за підтримки українських дипломатів звернувся і громадянин України.
Три роки потрібно було чекати, щоб розв'язати цей особистий спір міжнародного значення. «Громадянин третьої країни, що є власником дозволу на малий прикордонний рух, угоду про який уклала ця третя країна і одна із країн Шенгенського договору, має право, з одного боку, вільно, безперервно перебувати у прикордонній території протягом трьох місяців, з другого - після кожної перерви у перебуванні набуває нового права на перебування тривалістю три місяці», - йдеться у прийнятому 21 березня 2013 р. рішенні Євросуду.
Таким чином доведено, що дозвіл на МПР з Угорщиною, Польщею чи Словаччиною дає громадянину України право перебувати на території країни скільки завгодно часу за умови, що безперервне перебування не має перевищувати 90 днів протягом півроку.
Як вважає колишній консул Генерального консульства України у м. Ніредьгаза Ален Панов, який підтримував у суді клопотання громадянина України, рішення справедливе, адже громадяни Угорщини можуть вільно їздити до України без віз, натомість українці такої змоги не мають. «Ми продемонстрували на практиці, що виступаємо проти того, щоб кордон став залізною завісою і перешкодою на шляху міжнародного спілкування. Принаймні для тих людей, які проживають поруч з лінією кордону», - наголосив він.
Право на обумовлений термін перебування у закордонних сусідів, який українському громадянину вдалося відстояти у Євросуді, є проявом прагнення українців жити вільно у спільному європейському домі, що все ще розділений різними коридорами і бар'єрами. Подолати ці перепони і покликаний малий прикордонний рух, запроваджений між Україною та окремими країнами Євросоюзу. Ця форма зв'язків між людьми вже понад 5 років слугує розвитку добросусідських відносин між країнами, збереженню і підтримці соціальних, культурних, родинних та економічних зв'язків між жителями прикордонних територій.
Степан Ваш, Будапешт, Укрінформ