"До сьогодні утримувався від коментування діяльності опозиції. Не тому, що не було чого сказати. Вважав, що коли опозиція не робить грубих помилок, то менше всього треба її тролити. Тим більше, що є оголошена спільна мета - дострокові вибори ВР і Президента – і до неї треба йти всіма доступними законними способами.
Однак зараз, – каже В.Балога, – в країні склалася класична ситуація, коли низи не можуть, а верхи – не хочуть. Або навпаки. І перше, і друге означає передреволюційний стан.
Зрозуміло, що далі працювати в такому парламенті, за таких політичних реалій немає сенсу. Коли у депутатів на "гоп-стоп" забирають мандати, робота Верховної Ради виглядає як танець на краю прірви: місця мало, але спробувати можна. І ніхто не застрахований від того, що зірветься в безодню.
І до краю прірви прийшли не ми самі. Депутатів туди загнали силою, і зараз змушують танцювати. І якщо чиїсь рухи не сподобаються – йому допоможуть швидше зіткнутися з дном. Ми цього хочемо? Відповідь – ні. Це перше.
Друге. Якби Французька революція проходила за розкладом – вона б провалилася. Фідель Кастро неминуче б програв, якби кликав на повстання лише в робочі дні. Сьогодні ж опозиція оголосила парадоксальний намір: піднімати народ проти режиму за графіком. Замість плану дій опозиційних сил країні запропонували «План роботи обласних організацій партії на березень-травень 2013 року». З перервами на сесійні тижні для тих партійців, які мають депутатські аусвайси. Дивовижно: опозиція каже, що парламент не має працювати і вимагає перевиборів, але при цьому хоче ходити під купол і під телекамери".
"Панове, оголошене сьогодні -- це не акція громадянської непокори. Це партійна бюрократія, занурена в комфорт! Активний опір передбачає безперервність. Інакше не варто і починати.
Це що, страх? Може, політики бояться втратити актуальність, коли люди справді вийдуть на вулиці і почнуть самі за себе боротися? Нерішучість? Можливо. Але іншого виходу в країни немає – або танцювати на краю прірви і по одному в неї падати, або з підтримкою народу вийти на широкий простір. А там далі народ і Бог розсудять, кому бути на перших ролях, а кому – піти на політичну пенсію з відчуттям виконаного обов’язку.
Особисто готовий до всього. Не готовий лише танцювати на краю прірви по команді хореографів, яких не сприймаю.
І найголовніше. Якщо ви дочитали текст до цього місця, у вас виникне цілком закономірне запитання: «А що ти, Балога, пропонуєш, раз такий мудрий?». Я пропоную щирість.
Не можна починати «народні повстання» з проплачених прапороносців. Якщо раніше всі ми – і ті, хто у владі, і хто в опозиції – цим грішили, то зараз про це треба забути. Люди мають вийти на вулицю за свої права, а не за 50 гривень на годину. Нехай на першу акцію їх збереться 20 чоловік, на другу – 40. Але це будуть ідейні бійці, з якими, дай Боже, і почнеться народне віче, що дасть можливість направити країну в напрямку Європи", – резюмує В.Балога.
"До чого я веду. На початку тексту я згадав Фіделя Кастро. Він говорив, що починав революцію, маючи 82 людини. І якби йому довелося це повторити – вистачило б 15, або навіть 10, але ідейних. А нас уже є трохи більше, ніж п’ятнадцятеро. І ніщо не заважає діяти", – каже політик.