А у нашій хаті газ, а у вас?

Газова труба біля сільської хати – це ознака наближення до цивілізації і запорука того, що село не приречене. Принаймні, на кількадесят найближчих років.

Одна з головних переваг – це опалення взимку, коли не потрібно буде рубати дрова чи замовляти вугілля і щоранку, а то й щовечора прогрівати охололе житло. Особливо неприємно стояти біля печі, знаючи, що зовсім поруч проходять потужні магістралі газопроводів. Скажімо, територією Закарпатської області проходять аж 5 таких газопроводів, але природним газом користуються заледве половина населених пунктів. Газовики кажуть, що область має складний для прокладання газопроводів рельєф, тому прокладати блакитне паливо до більшості районів економічно не вигідно. Самі ж закарпатці стверджують, що готові вкладати власні кошти в справу газифікації, бо палити дровами вже несила. Їхні нарікання уважно слухала кореспондентка Радіо Свобода у Закарпатті Надія Петрів.

Надія Петрів: Звичайна сільська хатина посередині зеленого двору. За два метри від будинку стара, але доглянута криниця з традиційним «журавлем» для відра з водою. Поряд розташований невеличкий навіс, під яким палахкотить вогнем добротна чавунна піч, наколоті дрова стоять поруч.

Біля печі з червоними від жару обличчям та руками порається 58-річна Надія Станко. Її оселя знаходиться в селі Невицькому, всього за 10 кілометрів від обласного центру Закарпаття, міста Ужгорода. Але про таке благо цивілізації, як газ, тут й досі, на початку 21 століття, лише мріють.

Надія розповіла Радіо Свобода, що літньої спеки боїться, наче пекла: висока температура на вулиці додається до високої температури біля печі, й жінці нерідко стає зле.

Надія Станко: Зараз особливо потрібен цей газ, тому що літо надворі, тривають закладування, маринування. Ми, жінки, мусимо стояти над плитами, паритися, класти дрова, щоб щось їсти варити, щоб закладки робити.

Надія Петрів: Чимало закарпатців погоджуються давати власні кошти для того, аби прокладали омріяне паливо до їхніх осель.

Жителі села вже давно підрахували: навіть при нинішній доволі високій вартості газу він все ж таки буде дешевшим, ніж дрова. Для того, аби обігріти невелику хатину взимку, потрібно щонайменше дві машини дров, що обійдеться селянинові в 1000-1200 гривень.

Жителі Невицького кажуть, вже навіть свої гроші ладні платити, аби їм проклали магістральний газопровід. Поки що безрезультатно, стверджує мешканка села Наталка.

Наталка: В селі ще з минулого року повністю проведені вуличні газопроводи за кошти населення. Ми скидалися, це вийшло по 800 гривень. Вуличні мережі прокладені, і газ уже підведений до будинку. Вірніше, мережі підведені до будинку. Це теж обійшлося десь в 2,5 тисячі гривень.

Якщо зараз, ще цього року, газ не дійде до села, це буде великою проблемою, люди будуть дуже розчаровані.

Надія Петрів: Станом на початок 2007 року в Закарпатті повністю газифіковані всього два райони: Виноградівський та Іршавський. Обласні чиновники кажуть, що сподівалися цьогоріч запалити блакитні вогники і в усіх селах Ужгородського району, але вкотре справа зупинилася через відсутність коштів.

Начальник управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Віктор Погорєлов каже: область ще на початку року мала отримати майже 60 мільйонів субвенції з Державного бюджету, з яких частина має бути спрямована на газифікацію.

Віктор Погорєлов: Навіть сьогодні ми не можемо на що розраховувати, бо, дійсно, кошти, субвенції, в тому числі й на газифікацію, повинні були надійти в сумі 7 мільйонів 214 тисяч гривен, але вони не надійшли.

Надія Петрів: Обласне керівництво каже, що нестача цих коштів призведе до того, що просто призупиниться будівництво підвідних газопроводів загальною протяжністю 160 км. Відповідно 20 сільських населених пунктів, в яких вуличні газопроводи вже побудовані за кошти населення, цьогоріч так і не скористаються таким благом цивілізації, як газ.

А саме, так і виходить, що Закарпаття, територією якого проходить 5 потужних магістральних газопроводів, на сьогодні чи не найменше газифіковане. Загалом, за офіційними даними, за кількістю абонентів найзахідніший регіон України газифікований на 65 %, а територіально лише на 45 %. І, як кажуть чиновники, крім нестачі коштів, перешкоджає газифікації ще й гірський рельєф області.

Віктор Погорєлов: Є питання, питання плану альтернативи, тому що в багатьох гірських населених місцевостях не можна довести лінії газопроводу, виникають великі проблеми, що вимагають значного фінансування.

Надія Петрів: Приміром, чиновники кажуть: аби лише прокласти гілку газопроводу до найбільш гірського Рахівського району Закарпаття, який до того ж найдалі від обласного центру, потрібно щонайменше 30 мільйонів гривень. За ці гроші можна газифікувати кілька сіл. Тому прерогатива для газовиків очевидна. Тому нині на Рахівщині шукають альтернативні види палива, стверджує головний економіст Закарпаття.

Віктор Погорєлов: Сьогодні стоїть завдання використовувати ті альтернативні методи опалення помешкань. Це і спалення, і переробка, які є відходами від деревообробного виробництва, це й інші форми.

Надія Петрів: У той же час працівники контрольно-ревізійної служби Закарпаття кажуть, що в області просто неефективно використовують кошти, що виділені на газифікацію.

За висновками спеціалістів служби, в 2002-2004 роках обласне керівництво бралося не за завершення довгобудів-газопроводів з високим рівнем готовності, а розпочинало свої, нові проекти, які довести до логічного кінця також не вдалося. Зараз ревізори обіцяють знову провести перевірку використання коштів на газифікацію. Щоправда, постають питання. Котрих коштів? Чи не тих, що не надходять до області взагалі?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати