Різдвяне привітання Преосвященного владики Мілана

Возлюблені у Христі брати і сестри! 

«Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса

нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливості,

які ми були зробили, але зі свого милосердя…”

(Тит, 3,4-5)

Цими радісними словами св. апостол Павло, а з ним і свята Мати Церква бажають виразити сутність Різдва Христового. Від початку існування людства Бог багатьма способами промовляв до людини (пор. Євр. 1,1), але тепер сталося щось більше: Він з’явився, Він показав себе, Він вийшов із недоступного світла, в якому перебував. Бог сам прийшов поміж нас. Для давньої Церкви саме це було радістю Різдва – Бог з’явився. Тут виникають запитання: а як Він нам з’явився та ким Він є насправді? Апостол Павло дуже ясно це пояснює в посланні до Тита, коли каже: «та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога» (Тит. 3,4). Перед пришестям Христа образ Бога був часто незрозумілим та викривленим в людській уяві. Бо не раз труднощі та небезпеки життя творили образ Бога суворого і дуже далекого від людей. Різдво Христове приносить справжню нову епіфанію – об’явлення: Бог є чистою Добротою. В Навечір’я Різдва на Великому Повечір’ї ми співаємо гімн, слова якого ще докладніше описують Різдв’яне об’явлення: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9, 5). Це єдиний текст в Старому Завіті, в якому говориться про дитя, про людську істоту в таких незвичайних прикметах: його ім’я буде Сильний Бог та Отець довічний. Отже, Бог з’явився нам як хлоп’ятко, як маленька людська дитина.

В цій дитині, що лежить у вифлеємських яслах, ми можемо торкнутися самого Бога, можемо Його приголубити. І це щось неймовірно прекрасне та хвилююче. Саме це й зробив Св. Франциск з Асижу, коли в Навечір’я Різдва Христового в далекому 1223 році зробив живий Вертеп, в якому були віл та ослик, ясла, наповнені сіном, та образ Вифлеємського Дитяти, яке він пригортав до грудей і леліяв. У Різдві Франциск бачить покору Бога, що став таким убогим. Божий Син народився в бідній печері – стаєнці, тут Він є таким залежним, таким, котрий потребує любові та тепла людей. Дійсно, тільки Бог є настільки великим та величним, щоб стати заради нас, людей, таким маленьким і вбогим. Це Він робить заради того, щоб нас, убогих на добро і любов, зробити багатими і щедрими.

В сучасному світі свято Різдва Христового все більше перетворюється на свято магазинів та супермаркетів, блискучі вітрини яких застеляють таємницю присутності Бога, котрий запрошує нас до простоти, покори та любові, яких так бракує в наших міжлюдських стосунках. В цей рік Віри повертаймося до світла вифлеємських ясел, яке єдине може розсіяти темряву та безнадію, даючи сенс нашому життю.

Нехай це найпрекрасніше свято Ісусового Різдва стане для Всіх Вас справжнім об’явленням Бога у Ваших серцях і принесе до Ваших родин любов, мир та простоту, що є джерелом радості та правдивого щастя.

З молитвою за кожного та архиєрейським благословенням

Ваш у Христі

владика МІЛАН, 
єпископ Мукачівський

Ніл Юрій,

владика-номінат

Теги: Різдво, привітання, Мілан

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати