- Ми проводимо зараз зустрічі з читачами з нагоди 10-річчя літературного альманаху, який у перекладі українською можна назвати як «Разом». Тут є публікації літературних творів, аналітичні матеріали, переклади угорською наших українських колег.
- Як сприймвають вашу творчість в «материковій» Угорщині? Чи не існує у вас певного комплексу провінційності?
- Можливо, років 20 тому і був такий комплекс, але зараз письменники, які проживають на Закарпатті, на сто відсотків задіяні в літературні процеси Угорщини. Це стосується не лише випуску книг, але й стильових течій, формальних пошуків і т. п. Про те, що рівень закарпатської угорськомовної літератури не потребує поблажок збоку Будапешту, свідчить і те, що троє наших колег здобули премію імені Йожефа Атілли, яка за стутусом є аналогом національної премії імені Шевченка. Лауреатами стали Карой Балла, Золтан Нодь, Ласло Варі-Фабіан.
- Як вам вдається видавати літературний альманах уже 10 років?
- Звичайно, випуск цього видання відбувається завдяки фінансуванню з Угорщини. Одночасно постійно поновлюється наш сайт – електронний варіант альманаху. На жаль, Україна, громадянами якої ми є, поки що не надає підтримки нашій творчій спільноті.
- Пане Дьордь, можу вас «втішити» – українські письменники краю взагалі не мають ні свого журналу, ні літературної газети. До речі, наскільки інтенсивним є звязок угорських і українських літераторів? Чи позначається на вашій творчості тісний контакт з українською і взагалі східнословянською літературою?
- Звичайно. У нас виробилися свої традиції щодо перекладів угорською мовою письменників країн СНД. Тому для угороської літератури ми завжди є творчим містком, який допомагає ознайомлюватися з цією частиною світових літератур. Зараз у роботу включається молодше покоління, яке добре знає україномовну літературу. (Раніше ж закарпатських угорців навчили російською мовою). Тому зараз ми готуємо до видань і українську класику і сучасні зразки прози та поезії. Думаю, ці контакти матимуть успішний розвиток.
