"Гуцульський Париж" — закарпатський Рахів

ІСТОРІЯ — ГОЛОВНА ПРИНАДА

Що український (або угорський, польський, чеський чи, зрештою, будь-який інший) турист знає про Рахів, крім того, що тут традиційно проводяться щорічні етнокультурні дійства, як-от фестиваль-ярмарок "Гуцульська бринза" чи етнорок-фестиваль "Європа-Центр"? Можливо, ще те, що Рахів є найвищим по течії ріки Тиса містом, розташованим за 12 кілометрів від географічного центру Європи1. Та й цього вже цілком досить, щоб Рахів став обов’язковим пунктом призначення на "порядку денному" вашої відпустки.

Про те, що Рахів — старе місто, свідчить не лише його "солідний" вік (роком заснування вважається 1447-й, хоча перша згадка походить ще з Х століття), а й сліди впливу різних історичних епох...

Та все ж регіон є в першу чергу гуцульським. Про це свідчать промовисті назви — південніше Рахова, на українсько-румунському кордоні, лежать Гуцульські Альпи (локальна назва Рахівського гірського масиву по лівий бік Тиси), а в період входження Закарпаття до складу Чехословаччини Рахів називали "гуцульським Парижем". Саме в ті часи привабливість регіону для відпочиваючих помітно зросла, населені пункти Рахівщини перетворились на осередки туризму з багатьма готелями і гірськими притулками...
Екстремальний промисел

Тиса, на берегах якої розкинулося місто, приховує історію не менш цікаву, ніж легенди краю. В середині XVIII століття спеціальним указом Марії-Терезії (ерцгерцогині, а згодом імператриці Австрійської монархії) в Рахові та селищах уздовж Тиси й інших великих потоків Закарпаття було започатковано масштабний промисел — вирубку і сплав лісу на південь для потреб імперії. Так виникла надзвичайно прибуткова професія — бокораш. Щоб переправляти ліс Тисою, на ній зводилися гаті, або кляузи — дамби із шлюзами, через які транспортувалися зв’язані зі стовбурів дерев плоти, звані в той час дарабами. Троє умілих бокорашів, керуючи дарабою за допомогою весел в носовій частині, сплавлялися високогірними потоками на південь до самого Дунаю — в місто Сеґед Угорського королівства Австрійської імперії.

Спорудженням гатей, заготівлею і переправкою лісу займалося місцеве населення, навчене інженерами з Австрійської імперії. На початку ХХ століття на лісозаготівлі працювало близько ста чоловік. Цей небезпечний промисел щедро винагороджувався — за одну ходку можна було заробити грошей на корову... Подорож до Сеґеда й назад тривала цілий місяць: два тижні вниз рікою і ще два — назад залізницею.

До речі, йдеться про два міста-побратими: Рахів — перше, а Сеґед — останнє місто на Тисі. Угоду про партнерство було підписано в 1939 році. Рахів має також місто-побратим у Словаччині — Свіднік, що так само лежить біля злиття двох рік.
Місто в долині

Рахів, хоч і розташований у глибокій долині на берегах ріки Тиса, — найвисокогірніше місто України (середня висота становить 820 метрів над рівнем моря). Йому також належить інший унікальний рекорд в Україні — перепад висот між вулицями складає 600 метрів — від 400 до 1000 метрів.

Рахів залишається осередком пішохідного туризму в Карпатах, оскільки є точкою старту багатьох радіальних маршрутів по розкиданих довкола нього хребтах і масивах. Крім уже згаданих Гуцульських Альп (найвища точка — гора Піп-Іван Марамороський, 1937 метрів), з Рахова рукою подати до хребтів Свидовець з вершиною Близниця (1882 метри) і Чорногора з найвищою горою Карпат Говерлою (2061 метр). Гора Петрос (2020 метрів) лежить за 20 кілометрів на північний схід від міста. Отже, вибір є. Залишається спланувати маршрут.

Туристи, які стартують у Рахові, мають можливість помандрувати уже спроектованим і ознакованим маршрутом, що тягнеться з південного сходу Рахівського району від гори Піп-Іван Марамороський через Піп-Іван Чорногірський, Говерлу і Петрос до гори Близниця. І це — лише частина насправді набагато довшого маршруту, який називають Закарпатським Туристичним Шляхом. Він є водночас масштабною концепцією зі сприяння пішохідному і сільському зеленому туризму в Закарпатській області, реалізованою швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA...

Справжньою гордістю Рахівщини є Карпатський біосферний заповідник, нагороджений спеціальним дипломом Ради Європи і занесений до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Інформаційний еколого-освітній осередок заповідника — Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (м. Рахів, вул. Червоне Плесо, 77). Комплекс складається з експозицій "Природа Карпат", "Природокористування в Українських Карпатах" та інформаційного центру.

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати