Як це їй вдається – в інтерв'ю Мирослави Каламуняк.
– Пані Мирославо, щиро вітаємо вас з весняним святом – Днем 8 Березня. Вашому оптимізму заздрять найуспішніші менеджери краю. Наскільки ця риса характеру допомагає вам у житті?
– Дякую (посміхається). Оптимізм, знаєте, така "програмна" річ – як ти себе налаштуєш, так воно й піде у житті. А чи допомагає? Ще б пак. Ось щойно повернулася з Києва, де відбулась традиційна Всеукраїнська виставка швейних виробів. Виробники та продавці тут щорічно експонують нові колекції одягу, тканини, фурнітуру. Біля нашого стенду протягом трьох днів вишикувались довжелезні черги. Цей факт надихає. З іншого боку, з кожним роком кількість вітчизняних виробників на ній зменшується. Цього року з підприємств нашої галузі, приміром, наша фабрика була єдиним представником України. Експонували свої вироби також іще кілька невідомих українських фірм. Це говорить про те, що наша економіка нині переживає нелегкі часи. Це мало бути б серйозним попереджувальним сигналом для держави. Якщо на головну виставку країни не їдуть вітчизняні виробники, то це багато про що говорить.
– Невже нічого не робиться у державі в цьому напрямку?
– Певні потуги є. Приміром, треба віддати належне, що в країні останнім часом прийнято ряд законів на підтримку національного виробника. Це вселяє оптимізм. Зокрема, ті підприємства, що виробляють власну продукцію, а не працюють на давальницькій сировині, звільняються від сплати податку на прибуток. Інша річ, що ми вже й забули, коли отримували ті прибутки – настільки галузь у глухому куті! Однак ми не здаємось. Бо щоб там не вигадували нагорі, а треба жити, працювати, годувати сім'ї. А, виходить, потрібно шити й продавати свої колекції. А тут без оптимізму аж ніяк не обійтись.
– У Києві, кажуть, навколо вашого стенду був ажіотаж?
– Це, справді, так. У своєму житті, а побувала я на багатьох виставках, такого ажіотажу навколо нашої продукції, щиро кажучи, я давненько не бачила. Це й надихає на подальшу плідну працю. Це говорить про те, що ми – на правильному шляху.
Зараз надворі – подих весни. Невдовзі вигляне сонечко. Жінки скинуть пальто. Забажають одягнути щось красиве. Бо, як казав наш Президент, усі наші жінки, а більшість нашого асортименту – жіночий одяг, прагнуть виглядати достойно. Тому треба шити, встигати за модою. А ми тут як тут! Готові задовольнити попит найвибагливіших чарівних українок. Запропонуємо найкращий одяг за найкращою ціною. Бо інакше працювати не вміємо. Ми стільки багато й довго шили для француженок – а Франція завше була законодавцем моди – що нині просто захворіли ностальгією знову шити для українок!
– Пропоную змінити тему на політичну. Ви – депутат обласної ради. Від якої партії балотувались?
– Я балотувалася по мажоритарному округу міста Ужгород. Мою кандидатуру висунула політична партія "Єдиний Центр". Бути депутатом Закарпаття для мене – велика честь і відповідальність. Тому, користуючись нагодою, хочу заявити, що у мене як депутата немає прийомних днів для моїх виборців. Бо мої прийомні дні – щодня! Двері мого кабінету завжди відкриті для людей. Де саме знаходиться Ужгородська швейна фабрика по вулиці Льва Толстого, думаю, знають усі. Я охоче спілкуюсь зі своїми виборцями. Як депутат і просто жінка намагаюся чим більше встигнути зробити для людей, розвитку краю.
– Як вам працюється депутатом в обласній раді?
– Знаєте, у нас, депутатів, ще ніколи не було єдності, яка є нині. Бо вийшло так, що "Єдиний центр" блокується з нинішньою партією влади і тому у нас не виникає жодних розбіжностей. Ми ставимо собі єдину мету, щоб Закарпаття розбудовувалось. Прагнемо якомога більше впливати на процеси, що відбуваються в краї, щоб більше закарпатців були представлені у вищих державних щаблях влади для того, щоб допомагати Закарпаттю.
– Пані Мирославо, ви маєте й чиновницький досвід. Свого часу були призначені головою Великоберезнянського району. Як ви там себе почували?
– Справді, у мене є невеличкий досвід державної служби. Трошки більше року виконувала обов'язки голови Великоберезнянської РДА. Справилась я чи ні, краще було б спитати у великоберезнянців. Гадаю, ви почули б від горян добрі слова на мою адресу. Хоча все те, що планувала, за цей короткий проміжок часу й не вдалось втілити. Проте, думаю, ми тоді зробили дещо більше від матеріального плану – ми зуміли повернути довіру людей до влади. Довели їм, що влада насамперед працює для людей, що державний службовець у першу чергу повинен служити людям. Зрештою, керуючись саме такими принципами, я й виконувала обов'язки голови РДА. А всі інші розмови виглядають наївними. Бо ж ніхто нині не повірить, що я не приватизувала сотку чи два гектари землі. Або не вирішувала інші особисті питання, як це прийнято в народі говорити про владу. Втім, досвід державної служби для мене – хороший урок. Але це – не моя робота. Бо для мене важливий результат моєї праці. І я рада, що повернулась на фабрику, в свою стихію.
– Для нас усіх важливий стан нашої економіки. Ознайомившись зі статистикою, за підсумками економічних результатів минулого року та січня поточного року – ситуація у краї, здавалося б, поліпшується...
– Так, це дуже важливо. Проте не можу сказати, що економічна ситуація поліпшується. Бо ще ніколи так складно не було, як зараз. Ціни ростуть на все. Зростання зарплати заморожено. Відповідно споживчий попит у людей зменшується. Отже, все менше й менше людей можуть витратити коштів на придбання одягу, оскільки одну частину сімейного бюджету треба витратити на харчі, другу – на сплату комунальних послуг. А що залишається? Словом, людям доводиться дуже й дуже непросто. Та, знаєте, не можливо було б жити, якщо б ти переставав вірити у завтрашній день. Мусиш обов'язково знаходити надію й починати з неї свій новий день. Хочу збагнути логіку тих реформ, що відбуваються. Зрозуміти суть цього Податкового кодексу, що прийнятий, та всі проблеми у зв'язку з ним. Словом, у мене є багато претензій до того, що відбувається зараз. Але це – моя країна, я не знаю іншої. Й не годиться все критикувати. Дуже складно зробити щось для поліпшення нашого життя за цих реалій. Тому у своєму житті завжди намагаюся відшукати той позитив, що дає мені віру у все те, що нині відбувається, у те, що в перспективі дасть свій результат. Над цим і працюємо.
– Щоб усюди встигати, треба бути у хорошій фізичній формі. Як вам це вдається?
– Дякую за комплімент. Будь-яку роботу – чи то директора, бухгалтера, юриста, журналіста – виконуєш легко, якщо вона тобі до душі, якщо ти її любиш. Якщо її багато. Якщо ти її розумієш. Тоді є задоволення. Важко, коли робота не подобається. На свою роботу не звикла жалітись. Думаю, що на державній службі важче. А так, щоб підтримати форму, настрій, є спортзал, традиційна ранкова фіззарядка. Та хіба мало нині у жінок усіляких хитрощів, про які я вам не розкажу? Нині ж – свято на нашій вулиці. Тож вітаю усіх жінок нашої швейної фабрики, Закарпаття з 8 Березням й бажаю за жодних обставин не втрачати оптимізму! .
Іван Жирош, Закарпатська Країна