Дякувати за це треба Віктору Януковичу і кільком кремлівським аґентам впливу його «команди» – як от панам Колєсніченку та Ківалову, котрі добряче струсонули Україну та українців «мовною» темою. Власне, завдяки їм ми зрозуміли, що гра в демократичні піддавки з українофобством у час, коли Україну загнали на край прірви, це глупість і безхребетність, і треба відстоювати свою країну і самих себе, а тому – à la guerre comme à la guerre (на війні як на війні).
Ґвалт здійнявся неймовірний. Власне, ми знали, що викличемо в свій бік хвилю ненависті і бруду від тих півтора десятка осіб, котрі чомусь вирішили, що мають право під різними ніками обзивати українців, сіяти зневіру і членувати Україну, а заодно – піарити себе на одному з найвпливовіших ресурсів Закарпаття. Їм дуже не хотілося назад у свої маловідвідувані інтернетні резервати. Але ми не залишили їм вибору.
Ми не знали, як відреагують на такий НАШ вибір наші читачі. І власне за це переживали найбільше. Але сталося неочікуване: замість падати, як це буває в час липнево-серпневих відпусток, криві відвідуваності сайту і наших сторінок у соціальних мережах різко пішли догори. Так, що деякі конкуруючі ресурси, аби вирівнятися з нами, змушені були вдатися до примітивних технологій купівлі показника власної відвідуваності.
Це – гарне відкриття. Це – гарне відчуття. Бо, як виявилося, усі ми живемо в одному енергетичному полі. Усі ми любимо свою країну. Усі бажаємо їй добра і, незважаючи на штучно ширене українофобство, віримо в її добре майбутнє. І розуміємо, що в наших негараздах винні не Україна і українці, а ЦЯ влада. При якій добре почуваються не ті, хто любить свою країну, а ті, хто її ненавидить.
І ще.
Наш маленький приклад показав наглядно, як легко можна справитися з українофобством і українофобами в масштабах всієї держави. Для цього потрібно лише, щоби всі ми прокинулися від летаргічного сну і захотіли зробити щось для своєї країни.
А надто ті, хто ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ захищати Україну.
Закарпаття онлайн у Фейсбуці