Як і десятки тисяч ужгородців, чи мешканців інших міст, отримую для сплати за обслуговування свого помешкання низку рахунків. За які, подобається, чи не подобаються мені їх вартість (і все зростаюча) – здебільшого сплачую, без заборгованостей. Окрім, останнім часом – одного. А саме.
Серед низки рахунків, була раніше –сплата за «послуги» ЖРЕРу. Як на мою двохкімнатну квартиру – близько 52 грн. щомісяця. Який «рівень» цих «послуг» - відомо мешканцям міста, тож не буду затримуватися. Додам лише, що, угода укладена мною та ЖРЕРом, відповідно до Цивільного Кодексу України, моїм «партнером» за угодою – абсолютно не виконувалася, тож я мав усі підстави її розірвати, чи не оплачувати ненадані послуги. Про що було бажання. Однак, «каюся» - із-за т. зв. мабуть «совковості» (ну сума не така вже й «величезна») оплачував рахунки – нате вам «запростибіг».
Однак, певний час тому ЖРЕР припинив надсилати рахунки – я так зрозумів, що їх «замучила совість» просити кошти, не надаючи взамін послуги. Та замість від ЖРЕРу – раптом почали надходити рахунки від якогось ПП «Двірник» (щоправда не на моє, а на прізвище на якогось Пипаша, тож вони мене, теоретично. не повинні були стосуватися. Однак, це так, між іншим). Що то за ПП «Двірник» - поняття не мав, хоча зрозуміло, що «ПП» - означає приватне підприємство. Я ж із ніяким приватним підприємство цивільно-правову угоду на надання мені послуг (на відміну від ЖРЕРу, з яким вона була укладена, хоча, з його боку, - повторюся, і не виконувалися) не укладав, тож не маю перед ними ЖОДНИХ зобов’язань.
Чесно-кажучи, такі «рахунки» від «міфічних ПП» можуть надходити десятками, розраховані, здебільше, на наївних людей, чим шахраї і користуються (будь-який громадянин може заснувати приватне підприємство, ну, приміром, ПП «Двірник», ПП «Двірничиха», ПП «Косар» тощо та почати розсилати рахунки на оплату «послуг», а раптом хтось «здуріє» та заплатить).
Тож, позаяк, я не є позбавлений здорового глузду, рахунки не оплачував.
Яким же було моє здивування, коли ж днями, від, підкреслюю, - ЖРЕРу № 5 м. Ужгорода (директор А. В. Ковальський, головний бухгалтер І. Й. Бурмило) отримав «Претензію», у якій вимагається від мене, цитую: «погасити суму боргу у обсязі у добровільному порядку». У іншому разі, читайте уважно: «КП ЖРЕР № 5 (виділення – моє) змушене буде звернутися до суду за примусовим стягненням боргу… на Вас додатково будуть окладені (так у тексті – В. П.) витрати суду за судовий збір, … що становить 50% ставки, яка навчється (так у тексті – В. П.) із спірної суми та пені» (щодо «50%», щось автори «претензії» явно переборщили – щоб налякати, чи що?).
Крім того «попереджає» ЖРЕР № 5, на моє майно буде «накладено арешт», мене «позбавлять виїзду за кордон» та інші «страхи». Однак, кошти я маю перерахувати, вдумайтеся, - не ЖРЕРу, а от-тому ПП «Двірник», яке я поуважав чиєюсь шахрайською авантюрою, розрахованою на наївних людей.
Але ж панове, чому «претензія», погрози зі зверненням до суду йде від комунального (за суттю – державного) на те, щоб я перерахував кошти не йому (це би було якось ще зрозуміло), а… приватному підприємству (???), якому я нічого не зобов’язаний, позаяк я із ним не укладав жодної угоди.
Невже ЖРЕР № 5, який є комунальним підприємством, взяв на себе функцію колектора (має на це ліцензію?) приватного підприємства. Більше того, позаяк йдеться про «вибивання» незароблених коштів (відсутність у мене угоди із ПП «Двірник»), тож таке може кваліфікуватися як рекет (вимагательство).
Чесно кажучи, я (по-совковому, тож каюся), вже надумав був може «віддати» гроші «запростибіг». Тим паче, що сума «претензії» не така уже велика. Однак, все ж не шахраям, а - на рахунок ЖРЕР № 5, і який, є бідолаха («як всі знають!») бідний як «церковна миша». Тож пішов у ЖРЕР. Не знайшов ні директора, ні бухгалтера, тож мав розмову, висловлюючи вище зазначені аргументи, із пані «Майстром».
Пані «Майстер» мені повідомила, що «ПП «Двірник» - виявляється від ЖРЕРу». Однак, як приватне підприємство може бути «підприємством від державного», ми так і не могли з’ясувати (невже «дежа вю» початку дев’яностих, коли побіля державних підприємства, кумами-сватами-братам їх «червоних» директорів створювалися малі приватні, через які, їх і знищили). Як і те - хто є засновником і власником «Двірника».
Втім, вияснилося, що п. «Майстер» працює водночас у ЖРЕРі та ПП «Двірник». Тож, у мене виникло ще питання: «Офіс приватного підприємства у приміщенні комунального? Тож за це сплачується орендна плата? А коли закінчується робочий час працівників ЖРЕРу і починається (у них же) робочий час, як працівників приватного підприємства?».
Ще одне вражає! Низка громадян (подібні «претензії, окрім мене отримало чимало людей) має «заборгованість» не лише перед ПП «Двірник», але й перед КП ЖРЕР № 5. Зазначеними вище «страхами» їх заставляють «борги» повертати. Однак є тут, ну дуже і ду-у-же вже цікавенька «родзинка»: ВСЮ СУМУ громадянин має повернути ПП «Двірник». Тобто – борг перед комунальним (державним) підприємством, а має «повернути» приватному. Тож, ще більше є цікаво – хто є його власником?
Сподіваюся, що відповіді на це і на інші питання пошукає і прокуратура, і управління СБУ (прошу вважати даний матеріал запитом до них, маю надію, що сайт - читають), позаяк, на мій погляд, мають місце явні ознаки шахрайства, якщо не більше. Для полегшення їх роботи, деякі питання все ж конкретизовую:
- Хто є засновником і власником ПП «Двірник»?
- Чи правомірно «вибивати» кошти, за відсутністю укладення угод на надання послуг. Чи це не є порушенням українського законодавства, цивільно-правових відносин та прав громадян? Чи не присутні тут ознаки вимагательства? Чому цим займається КП ЖРЕР № 5?
- Як функціонує (у які години, зокрема) зазначене вище приватне підприємство, чи сплачує орендну плату за приміщення, чи має власні технічні засоби, інструменти тощо, а чи користується такими ЖРЕРу № 5? Якщо так, то як оплачує за них?
- Яка функція залишилася у ЖРЕР № 5, окрім колекторської для приватного підприємства?
- Чому всі кошти (включно із попередньою заборгованістю ЖРЕРу) повинні поступати на рахунки ПП?
Насамкінець, щодо становлення «громадянського суспільства».
Лише тоді це буде відбуватися, коли ми, громадяни – позбавимося «совковості» та научимося відстоювати свої права навіть у елементарних та побутових питаннях. Що, у свою чергу, – є необхідним елементом становлення правової держави.