Просто стадіон – він один. І в центрі міста. І без парковки. А вболівальників – 40 чи 50 тисяч. Так що паркується хитріший.
А ще – вже більше пів року про наступаюче Євро-2012 мені нагадує велетенська яма у нашому дворі. Ця яму своїми руками зробили укладальники асфальту, які ремонтували дорогу до Євро поряд з нашим будинком. Вочевидь, після ремонту залишилося ще кілька тисяч чи десятків тисяч гривень і їх якось треба було «оприходувати». Відтак у нашому дворі з ідеально рівним покриттям з’явилася асфальтоукладальна машина. Три дні вона крутилася на маленькому п’ятачку при в’їзді у двір. Чоловік 5 довбали старий, проте досить добротний асфальт. Після чого на ньому виникла якась платка. А вже за тижнів два вона просіла і перетворилася на глибоку яму, яка не просихає навіть коли на вулиці тепло.
На Євро чекають всі – власники готелів та квартир, які здаються щодобово. Нарешті з туристів можна буде здерти небачені в Європі суми за проживання. Кажуть, ціна за місце в наметі (!) на Трухановому острові уже сягає за 70 євро. Для порівняння – чотиризірковий готель і Відні чи Зальцбургу навіть у пік сезону на новорічні свята коштує приблизно 100-120 євро.
На Євро чекають студенти – знайома, яка вчиться на журналістиці в Києві, уже здала 800 гривень за ремонт гуртожитку. У кімнаті проживає по 3-4 людей. Отже – понад 3 тисячі гривень з кімнати. Під час Євро на ліжках студентів спатимуть футбольні фанати, а самим господарям наказали швидше вимітатися з гуртожитків. Тому й більшість київських студентів зараз вчаться по суботах і на свята.
А ще на Євро дуже чекають всі українські водії. Бо серйозні люди з уряду вже давно пообіцяли нам, що Євро стане благом саме для українських доріг. Що завдяки чемпіонату ми будемо ганяти по гладеньким, як дзеркало, дорогам. А трасі «Київ-Чоп» позаздрять може навіть мадяри.
Я вже дуже чекаю на Євро – бо, виходить, до самісінького червня, поки не розпочнеться чемпіонат, все ще доведеться їздити по старим дорогам.
А мені вони не подобаються. По обочинах головної траси країни щодня десятки водіїв бортують колеса. Дорогою у рідне Закарпаття ми поламали одне, а знайомі, повертаючись на Київ, втратили одразу два колеса.
Так що ми всі чекаємо – не дочекаємося Євро. Бо тоді в нашій країні все зацвіте і запахне. Дороги стануть гладенькими, аеропорт – великим і просторим, стадіони – безпечними і комфортними, а український сервіс – взагалі буде на грані фантастики. І при таких розкладах туристи різко закохаються в Україну і розтринькають тут всі гроші.
Тільки б після Євро не сталося так, як в казці про Попелюшку. Коли рівно в 12 годин після закінчення свята карета перетворюється на гарбуз. Хороші дороги – на розбиті. На стадіонах починає тріскати стеля чи стіни. А на вулицях міст Євро – замість квітучих клумб та парків – лише роз’їжджене болото від тисяч запаркованих машин.