Отже, будитель – умер. (Бо ж нема кого будити). Най жиє – січ люта! Я завжди був і залишаюся прихильником непримиренної боротьби супроти гнилих словес. Слова під будь-якою підливою вже задрали. Потрібна – дія! Стовідсотковий коефіцієнт. І лише в лютій борні викрешується іскрометна любов. Передусім – до себе, до власного еґо.
Відтак до рідних і любих тобі людей. І в ніякому разі – до ближнього. Любов до ближнього – смертельна небезпека. Насамперед, нехай ближній – полюбить тебе. Звісно, на те мають бути вагомі причини.
Повсякчас пам’ятаймо, зарубаймо собі на носі, заповітні слова князя Святослава Завойовника: «Мертві бо сорому не мають».
Ох, і добра ж звістка надійшла на береги Дніпра з краю білих горватів. Честь і хвала в даному разі – МНК!