Я завжди іронічно ставився до закарпатської журналістики. Фейсбук добавив скепсису, бо остаточно висвітлив її рівень. Знаю, що сказавши те, що думаю, "ризикую" нажити собі нових ворогів. Але, як на мене, більше так не можна...
Остаточно сколихнули три події.
Візит Януковича на Закарпаття. Більшого фарсу за останній час я не бачив, а телевізор не дає можливість в тонкощах відчути реалії того жаху, який заготовлено для країни на ближче (чи й довше) майбутнє. "Потьомкінське" марафечення траси по маршруту пересування президента -- не найгірше з вражень. Найбільше вразили замордовані під президента пси і "убиті" люди. І люди -- більше. Бо в безглуздій смерті псів, зрештою, винні також вони. "Вишикувані на "Єврокарі" для президентської "масовки" робітники, лояльні журналісти, що озвучували наперед заготовані запитання, "щасливий народ" під стінами ОДА, специфічне враження від зібраного в сесійній залі "активу області" -- все це в комплексі позбавляє можливості бачити світло в кінці тунелю. І найгірше те, що сказати ту правду -- вже нікому...
Підпал машини головного редактора газети "Чорна Гора" Володимира Мочарника. Про обставини цього інциденту ми знаємо. Шокувало інше -- повна відсутність реакції журналістської спільноти. Журналісти у Фейсбуку сюсюкаються один з другим, роблять вигляд тусовки і обціловують один другого в попи, голова закарпатської організації Національної спілки журналістів України, як завжди, "обмиває" продажу чергового журналістського посвідчення, її секретар хоснує Спілку в своїх приватних "розборках" з прокурором Малиничем, а сказати слово в підтримку журналіста, на якого "наїхала" бандитська влада закарпатського райцентру -- нема кому. Всі прилаштовані, обціловані і щасливі. Це ж горіли не наші машини, чи не так, колеги?..
Запис в блозі Антона Симковича. Не сам по собі. Антон завжди пише на рівні і завжди - поза прокрустовим ложем стандартності. Просто на тлі попередніх подій особисто для мене рельєфним стало наступне - найактуальніші, найболючіші проблеми на Закарпатті порушують вже НЕ ЖУРНАЛІСТИ.
Журналісти, ви де? У Фейсбуці? Вічная пам'ять закарпатській журналістиці...