ФЕОФАНІЯ: ЖИВЕ І МЕРТВЕ

Сьогодні нарешті вибралося на годину і я з дружиною та внучкою подалися в історичне заміське урочище Шахравщина, обрамлене то тут, то там дібровами, що нині прибрало назву Феофанія. Тут вам і монастир, і ландшафтний парк, і обсерваторія, і музей архітектури та побуту, і лікарня та морг для крутеликів з найвищих ешелонів влади... Звідси видніються кривулястою смужкою ген-ген на півдні в степу славнозвісні Змійові вали...

Допоки піп кропив "Мерседеса", а через дорогу, біля воріт лікарні з моргом уже вишикувалася чимала вервечка автобусів і дорогих автівок з креповими стрічками... Кого тільки не забирали звідси в останню дорогу... Ба, навіть усесильного колись на всю Україну Володимира Щербицького, а ще тут кілька років тому лікувалася вже покійна баба Параска з Майдану та й не так давно Ганна Герман з Банкової. Остання, як сама часом любить розповідати, при смерті (що її, звісно, відтак відпустила) написала тута за два тижні свою майбутню книжку, що недавно побачила світ у видавництві чекіста Сергія Кичигіна. Що не кажіть: дивний збіг обставин... "Тереза" чи то пак Ганна Герман і Сергій Кичигін кого тільки не зібрали були на презентацію "Червоної Антлантиди" в Києві... Від Міхаїла Зурабова з Москви до Василя Шкляра з Холодного Яру, ба, навіть і Ларису Скорик запросили... І Борис Олійник там засвітився... Шкода, що наразі не було Дмитра Табачника з Віталіною Радецькою, щоб нагадали Ганці з українського П'ємонту, що перед вживанням їжі (на фуршеті) галичанам слід мити руки... Та менше з тим!

Я, гуляючи свіжо-салатовими дібровами та ландшафтним парком історичної Шахравщини, тішився як маля майже літнім теплом і мружився залюбки до віковічного Сонця. Як то добре, що Воно вище за нас усіх!

І лишень прийшов додому, ввімкнув на лихо собі телеящик, і знову побачив новенького "Мерседеса", та вже з штандартом Президента України, як той під'їхав до Хрещатика вітати переможців з Перемогою... Ех, Шахравщино!.. Й нема кому пожаліти переможених...