Питання, начебто, гуманітарного характеру. Нема жодного заперечення того, що видання діалектологічних словників є потрібною справою. Уже десятиліттями припадає пилом рукопис "Діалектичного словника говорів Закарпаття", матеріали до котрого упродовж всього свого життя (кажуть, що два мільйони позицій) збирав визначний науковець, нині покійний Микола Грицак (колишній учасник молодіжної, націоналістичної організації 1940 – 1942 років, діяльність якої була направлена на визволення Закарпаття з-під угорського гніту, рідний брат Андрія Грицака – очільника боївки УПА, який загинув від рук енкаведистів у жовні 1949 р. в околицях села Косівська Поляна, що на Рахівщині – це я пишу для тому, що були спроби "записати" покійного М. Грицака у "русини"). Побував він мало не у кожному селі краю, де записував місцеві особливості закарпатських говірок, адже вони іноді відрізняються навіть у сусідніх присілках. Чимало цих слів за минулі десятиліття уже вийшли з ужитку, однак є безцінним джерелом для вивчення процесів історії розвитку не лише української, а й і інших слов'янських мов. Словник М. Грицака – дійсно велетенська за обсягом титанічної роботи та рівнем наукової значимості праця. Однак не видавався. Бо все не було на нього коштів.
Виявляється, у наш скрутний час такі з'явилися у обласному бюджеті. Не можу робити оцінку роботи Ю Чорія, бо за такого "мовознавця" - у наукових колах невідомо, однак абсолютно впевнений, що більш довершеної праці із закарпатської діалектології, ніж словник М. Грицака – нема. Чому ж тоді кошти виділені на словник Ю Чорія, а не М. Грицака?
Причина, без сумніву, у концептуальному підході. М. Грицак вважав діалекти Закарпаття – безсумнівно українськими. У Ю. Чорія ж ідеться про "Словник русинської мови" (виділено мною – В. Піпаш). Відчуваєте різницю між говорами та мовою? Застосування терміну "мова", а не "говори", означає, що існує якась "окрема мова". Що означає, – раз є окрема мова, то є і окремий народ.
Таким чином, рішення, яке було прийняте на сесії обласної ради має не "гуманітарний" характер, а суто політичний. Воно є чітким сигналом того, що у новому складі Закарпатської обласної ради (голова - Іван Балога, рідний брат міністра МНС Віктора Балоги, котрий, до речі, є "рядовим" закарпатським депутатом, як і голова облдержадміністрації Олександр Ледида) знову панують сили, які повідомляють, що і надалі прагнуть розігрувати карту політичного русинства у сепаратистській грищах.