З цього всього, абсолютно неможливого сторонньому вуху і оку, як з піни морської народжується... тиша. Тиша, здатна розрізнити в какофонії голос окремого учня, окремого вчителя, розрізнити елементи гармонії, істотності, потенціалу. І ця тиша в душі, а скоріше в самому серці того, хто може неможливе: очистити від нашарувань, напластувань, замутнень..., особистісного, тимчасового і потойбічного. Хто здатен вказати шлях, підтримати, прояснити, потримати за руку, вселяючи спокійним голосом важливе і в цю хвилину найнеобхідніше. Хто здатен на все, окрім можливості без цього всього жити, позаяк пульс власного серця вже давно налаштований на рваний ритм шкільного. Ступити за поріг, як вчинити акт самогубства.
