Виміри дитинства

Прочитав блог Ганнусі Тарканій, і, як кажуть, нахлинуло. Тим більше, що неодноразово бував в цьому притулку.

Що ми взагалі знаємо про таких дітей та й взагалі про дітей? От кажуть, що всі ми родом з дитинства й ніби мали би знати все про світ, звідки самі прийшли. Однак, коли чуєш історії дітей із батьовського притулку, починає здаватися, що вони живуть в якомусь іншому вимірі. Там свої закони, діти рано стають дорослими, рано пізнають некращі боки цього життя. 

Але минає декілька хвилин, і маленька людина, яка тільки-но розповідала про свої мандри, йде до ігрового майданчику і перетворюється в дитину - таку, якою на нашу думку мають бути всі діти: веселою, радісною, безпосередньою…

Так чи інакше кожен дитячий спецзаклад показує оце – діти є дітьми. Хоча, звісно, у кожного – своє дитинство. Дитинство буває різним. І ми, дорослі, можемо зробити хоча б дещо, аби принаймні у когось воно було світлішим. Так, Ганнусю?