Нас відвезли у дуже глухе село в Альпах, де не було навіть інтернету. Нам не можна було спілкуватися із рідними, розмовляти із нашими терапевтами та спостерігачами, мати сексуальні стосунки в групі, проходити аналіз разом із членами родини, і все це тільки додавало перцю у загальну атмосферу групового психозу, котрий починався у малих групах (11 чоловік) і закінчувався у великій (135, здається чол.). Ще два тижні тому мені було би важко уявити, як людина може себе "розкрутити" на залежність від групи, як може ідентифікувати себе з кожним членом групи, і як після цієї ідентифікації, одне-однісіньке слово когось іншого може породжувати у твоїй голові такі асоціації, яких ти ніколе ще не мав!
Через два дні аналізу почалася масова депресія, сльози... Уявляєте групу зі 135 чоловік, у якій плачуть і чоловіки, і жінки? Цікаве видовище...
Груповий психоаналіз змінювався лекціями та семінарами і так минуло 10 чудових днів самозаглиблення.
Отож, якщо поталанить, через 5 років я буду не тільки германістом, а й психоаналітиком!
Пане Юрку, велике вам СПАСИБІ!