Відповідь на це питання полягає в тому, ким був С.Бандера свого часу і ким він є для нас зараз. Не даремно прізвище провідника значить "прапор". Це символ боротьби за українську державу. Символ того, що українці - це не малороси, а нащадки гордих лицарів. Не даремно досі всіх свідомих українців називають "бандерівцями". Українофоби всіх наших Героїв намагаються заперечити, принизити або трактувати так, як їм вигідно. Хто такі українці без таких борців як Б. Хмельницький, І. Мазепа, С. Петлюра, Є. Коновалець, С. Бандера, Р. Шухевич? Хто ми без таких духовних провідників як Т. Шевченко, І. Франко, М. Міхновський, Д. Донцов, О. Ольжич, В. Стус, Ліна Костенко? Де була б наша держава без козацьких повстань, Коліївщини, Крутів і, врешті, Гуцульської Республіки та Карпатської України? Думаю, питання риторичні.
Загальновідомо, що народ пізнається через культуру і звичаї, а нація розглядається крізь призму визвольних змагань і державотворчих процесів. Комусь дуже не хочеться, щоб українці пам’ятали і знали, що ми - не лише салоїди з гарними піснями, що ми існуємо не в резерваціях і не лише на фестивалях (як північноамериканські індіанці). Комусь дуже не хочеться, щоб ми пам’ятали, що ми - спадкоємці боротьби за Українську Державу.
"Не треба нам ні слави, ні заплати - заплатою нам розкіш боротьби" - рядки з гімну ОУН. І ні С. Бандері, ні його побратимам не потрібно було жодних звань і відзнак. Вони своє отримали в польських, німецьких, радянських тюрмах і катівнях. Пам’ять про цих людей і про їх ідеали потрібна перш за все нам, сучасникам, і нашим дітям. І при всіх недоліках Ющенка як Президента він зробив одну важливу річ - випустив "джина" з "лампадки".
І назад вже шляху немає.
Попри всі намагання...