Багато городян, не кажучи вже про туристів, отримують естетичне задоволення просто від того, що у хорошу погоду, нікуди не поспішаючи, прогулюються нашими центральними пішохідними вулицями. Погодьтесь, гуляти між будинками минулих століть значно приємніше, ніж між 9-ти та 5-типоверховими “коробками” Нового району.
Але щоразу наш ужгородський центр змінюється. На жаль, у гіршу сторону. Спотворення будинків, вибиття стін, перебудова квартир на суцільні магазинні чи офісні приміщення — ось невеликий перелік того, що коїться сьогодні із центром Ужгорода. Його житлові будинки поступово перетворюються саме на магазини і офіси. Хтось скаже, ну і що тут такого: це — економічні реалії. Так, це економічні реалії, але історичний центр Ужгорода має залишатися ІСТОРИЧНИМ, а не ДІЛОВИМ.
А якщо центр історичний, то в його будинках мають жити люди, як це було 200, 100 і навіть 10 років тому. Гуляючи центром, особливо вночі, приємно бачити світло у квартирах — це створює відчуття, що ми прогулюємося серед людей, серед живого середовища, а не серед пустих нічних офісів, які навіюють відчуття порожнечі.
В Ужгороді, як і у будь-якому місті-“стотисячнику”, безперечно, існує соціальний клас людей, які не ведуться на захмарні ціни на свою нерухомість, а попри все, залишаються жити у центрі міста. І ці люди свою одну квартиру у центрі не проміняють навіть на дві чи три у тому ж Новому районі. І саме цим людям я вдячний, бо завдяки їм у серці Ужгорода ще якось зберігається старовинна архітектура і навіть відчуття, що ми розгулюємо у минулих століттях.
Думаю, усі повинні бути вдячні таким людям, бо щойно цей соціальний клас зникне — доля чи не кожного другого будинку історичного центра Ужгорода буде така ж, як будівлі на площі Театральній. І тоді будемо розгулювати містом серед коробок та суцільних торгово-офісних центрів.