На зазначені у статті http://zakarpattya.net.ua/Blogs/179358-A-shcho--dali документи отримано відповіді. У відповіді із прокуратури йдеться:
«Начальнику Ужгородського ВП
ГУНП в Закарпатській області
підполковнику поліції Мацолі В. В. ...
Направляємо Вам для прийняття рішення, у відповідності до ст. 214 КПК України, щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення Голови ВУТ «Просвіта» Піпаш В. (тобто голови Закарпатської ОО – Авт.) щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань.
Про результати розгляду прошу повідомити автора у встановлені законом порядок та строки. …
Заступник керівника
Ужгородської місцевої прокуратури
Старший радник юстиції В. Кузан»
Відповідь абсолютно задовільна, будемо очікувати, що скаже поліція.
Цього не можна мовити про відповідь з Департаменту культури, яку можна назвати доволі примітивно складеною «відпискою» (як вказано у документі – розробником її був Т. Сопко, однак, я на місці підписанта, не наважився б «таке» засвідчувати власним підписом)
Гадаю, читачі можуть самостійно проаналізувати зміст «відповіді». Однак, на частину найбільш вражаючого голослів’я хотів би наголосити.
-
Зокрема, на твердження «Вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» не порушено» (Щоб не повторювався, прошу прочитати цитування Закону у первинній статті.
-
«Попередні відновлювальні роботи проводяться на основі дозволу Міністерства культури України» (Прошу прочитати документ із міністерства, який ставив певні вимоги до започаткування робіт, також – вимоги Закону і самостійно проаналізувати, чи їх дотримано).
-
Особливо вражаючою за цинізмом є фраза осіб, відповідальних за охорону та збереження культурної спадщини: «Руйнування ротонди не відбувається». А як же фотографії тріщин, відбита цегла, знищена середньовічна штукатурка, застосування перфораторів (у дозволі – є термін: «обережно»), врешті-решт: як витримали удари перфораторів – фрески?
-
До чого археологічні розкопки 2007 р.?
-
Де дозвіл на проведення земляних робіт?
-
Чому нема «науково-проектної документації», яку згідно до Закону, напередодні слід було розробити та затвердити у відповідному порядку?
-
Чому нема відповідної кошторисної документації, чи має фірма, яка проводить роботи, «співпрацюючи» з «фондом Телекі», досвід та право на проведення реставраційно-відновлювальних робіт?
-
що це за фонд, якісь договірні, дозвільні, зареєстровані в Україні документи має? Чи тут просто присутній «рецедив Сіярто» у царині привласнення «права» на нахабне втручання наразі не у внутрішню політику України, а у царині привласненням «права» на «реконструкції» історичних пам’яток українського народу на свій закордонний смак «смак» (себто – знищення?)?
P.S. До слова, про рівень «рівень» роботи Департаменту: На його сайті повідомлено, що, цитую: Закарпатське об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта ім.Т.Шевченка"
Голова – Павло Федака
м.Ужгород, пл.Гренджі-Донського, 3-18» - є «партнером» Департаменту культури, з котрим той співпрацює.
Однак, на жаль, «наші партнери» не відають, що П. Федака не має жодного відношення до Всеукраїнської «Просвіти», вкрай вороже до неї ставиться. Він очолює сепаратистську, підконтрольну антиукраїнцеві Ратушняку організацію, яка на жаль, у назві має слово «Просвіта». Закарпатське ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка з 2008 р. очолює автор цієї статті. Тож із кимось Департамент співпрацює, чи це «для галочки», є окозамилюванням?
Що ще здивувало. Виявляється в області існує «Комплексна програма збереження та використання пам’яток культурної спадщини Закарпатської області на 2016 – 2020 роки», на яку передбачено майже 600 тис грн.
Однак, чи я забув арихметику, чи її забули працівники Департаменту. Погляньте, як тут «сходяться» числа:
«Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, всього:
592000,0 тис. гривень, у тому числі за роками:
2016 рік – 7200,0 тис. грн;
2017 рік – 8500,0 тис. грн;
2018 рік – 12900,0 тис. грн;
2019 рік – 14100,0 тис. грн;
2020 рік – 16500,0 тис. грн.»
Чи потрібні інші коментарі?