Один з відомих академічних юристів Ужгородського національного університету назвав такі стихійні виступи проти спотворених виборів «махновщиною». Напевно, з точки зору класичного права так воно і є. Але слід чітко усвідомити і пам’ятати, що анархія виникає там і тоді, коли перестає виконувати свої функції державна влада, коли правоохоронна система замість стабільності привносить у суспільство хаос, коли справедливість нищиться політичною доцільністю. Саме це відчули ужгородці під час останніх місцевих виборів.
Тому у короткостроковій перспективі очікувати суттєвого покращення ситуації в Ужгороді не доводиться. В будь-якому випадку майбутня влада увесь час відчуватиме дефіцит легітимності, оскільки її не сприйме найбільш активна частина громади. Хоча добитися тепер перевиборів в законний спосіб практично нереально. Тим не менше, «дамоклів меч» дострокової відставки міського голови висітиме над ним протягом усієї каденції.
Однак вже тепер чітко можна визначити винуватця закарпатської виборчої вакханалії, яка в концентрованому вигляді проявилася в Ужгороді. Після провокації 11 липня у Мукачеві новопризначений голова ОДА Г.Москаль недвозначно оголосив цілі свого губернаторства. Перше – це припинити потоки контрабанди, які заполонили Закарпаття і становлять основу тіньової економіки. Друге – заспокоїти населення і принести краянам мир та злагоду. Третє – провести в області чесні вибори та позбутися клановості політики.
Як бачимо, жодне із завдань не те, що не виконано, а навпаки, проблемність їх зросла до краю. В сусідніх країнах арештовують митників цілими бригадами за сприяння контрабанді з України, а у нас тиша і гладь та Божа благодать на митницях під побрехеньки Г.Москаля про постачання оперативної інформації угорцям, які самі себе січуть мов унтер-офіцерська вдова. Натомість головний політичний проект контрабандистів «Відродження», який патронують екс-«регіонали» В.Хомутинник в Україні та М.Ланьо в області, успішно застовпили собі місця в місцевих радах при повному потуранні закарпатського губернатора.
Довіра населення до президентської влади внаслідок її нечистоплотних маневрів різко впала, що і показали вибори, тому не йдеться про жодне заспокоєння, а, навпаки, про збурення, що і доводять ужгородські мітинги. Більше того, протистояння перекинулося всередину самої партії влади і вже Г.Москаль, В.Пацкан, В.Лунченко звинувачують один одного в нечесній грі та розповсюдженні клановості. Тому можна сміливо стверджувати, що Г.Москаль вибори провалив, як з точки зору політичного успіху, так і, головне, з точки зору дотримання законності, рівних можливостей учасників та захисту прав виборців. Отже, він повинен піти з посади як такий, що не справився з поставленими завданнями. І для цього у президента є всі законні підстави. Тому в найближчі тижні ми побачимо, чого насправді хоче П.Порошенко – розвитку та єдності країни, чи особистої влади як самоцілі, для чого активно використовується принцип «розділяй та володарюй». А кредит довіри до президента вичерпується дуже швидко, що і підтверджують післявиборчі події в Україні та її найзахіднішому куточку – Ужгороді.