ДеБілизація Ужгорода

Можливо, це якийсь радянський архетип – все має бути вирівняним і побіленим – культура військової частини чи зони. Можливо, це прагнення досягти враження чистоти й порядку швидко й дешево.

Нам не вдалося з'ясувати у вчених, біологів і ботаніків, для чого білять дерева. Білять, як правило, фруктові дерева, та й то, переважно, молоді, щоб кора від сонця не потріскала. А сторічні ясені, липи тощо? Відповіді немає. Архетипи, совкова культура, солодкий спогад про СА . Так можна побілити й горянський ліс, або Невицький замок.

Минулого року члени громадсьої організації "Pro urbe" разом з численними друзями затіяли демонстративну акцію – помили від білої фарби всі дерева і каміння в альпінарії. Цього року представник "Pro urbe" усно звернувся до різних підрозділів мерії з проханням не білити дерева й каміння. Не втрималися. Переміг смак мерії чи мера?

Коли припиниться білизація-дебілізація міста – невідомо, як невідомо й те, коли припиниться руйнація колись чудового і в минулому зовсім європейського міста любителями білити.

А може зараз, після прийняття закону про заборону тоталітарної символіки, ввести б заборону і на білизацію дерев і каміння, як важкий спадок радянського минулого? Напевно депутати міськради підтримали б. Адже на це не потрібно грошей. Не потрібно нічого реприватизувати й нікого люструвати. Можливо, в такий простий спосіб, влада хоч трохи підняла б свій геть підупалий авторитет.

Довідка

У старій садівничій практиці побілка стовбурів плодових дерев вапном застосовувалась як превентивний засіб запобігання сонячним опікам на корі у ранньовесняний період, однак, виключно в саджанців та кількарічних молодих дерев з молодою, ще не потовщеною корою. Що ж стосується побілки вапном дорослих дерев, то жодного позитивного агротехнічного значення запобіганням хвороб чи захисту від шкідників вона не має. Навпаки, щорічне нанесення шару вапна на стовбур та наступне потрапляння його в грунт при змиванні дощами веде до зміни хімічних показників грунту, підвищує його лужність, особливо коли пристовбурна площа грунту, обмежена в місті бордюрами, мала, а стовбур дерева товстий і на нього наноситься значний об’єм вапна. Тому, фарбування стовбурів дорослих дерев не має жодного агротехнічного призначення чи виправдання та не дає жодного позитивного захисного наслідку, скоріш, спричиняє шкоду зеленим насадженням населених пунктів через зміни та хімічну трансформацію грунтового покриву.

Роман Кіш, доцент кафедри ботаніки УжНУ