Воно гряде – тисячоліття Віри.
Життя людини не перейде в тлінь.
Ще Богосин вас визволить від Звіра.
І прийде Він. І буде так. Амінь.
(Петро Скунць. Голос Божої Матері, 2000)
Цивілізаційний розлом продемонстрував світові найглибше своє дно. Зазирнувши у цю прірву важливо не лише втримати рівновагу, але відчути під ногами надійну твердь і зрушити хід історії вбік Істини. Міжцивілізаційні ігри правдами-оманами явили обличчя катастрофи, з якої виходу немає і не може бути, бо це диявольська гримаса кінця часів.
Україна понад усе – означає нині неосяжно більше, ніж лише гасло націонал-патріота. Це дорога цивілізаційного переродження й початку нової ери людського співіснування. Цей виклик моменту не сміє бути змарнованим, бо втрата України – останній крок у бездну. В безодню, яка все-таки, певно, має дно. Лише що це міняє.