Пан Степан з І.-Франківщини ніяк не міг уїхати – через що ж палає сосна, а під нею молода на весіллі втрачає свої коси. На що йому розкумекав, що власне на Тячівщині сосна – се бузок. Ось весною, під час весіль у Карпатах і «чеше свою косу наречена».
Та мова наразі про інше. Перероблена пісня з Тячівщини нині на вулиці Грушевського в Києві підіймає дух!
Слава Україні!