Полину у вирій, подамся до раю,
Де рясно по небу буяє розмай,
Ширятиму довго в безмежному краю
Допоки не втраплю за срібний ручай.
У сінях Сварожих складу я молитву,
Подякую Богу за справджений чин
І трохи спочину, щоб згодом на битву
Я б рушив сміливо в затлумлений плин.
Війна незабаром завершиться миром,
У смертному герці поляжуть усі,
Лише на побоїщі, вкритому димом,
Хтось гордо триматиме стяг у руці.
Зачовгане древко, святе полотнище
Підхопить угору десниця тверда –
Війне вітровій і суворо засвище –
Завруниться в жилах уклякла руда.
І знову до бою, і знову змагання,
Допоки мене переслідує тінь,
І стяг мій вохристий підніме повстання,
Вороже мені оберне на тлінь!