Григір Тютюнник наклав на себе руки, не закінчивши «Житіє Артема Безвіконного». Наголошую, Безвіконного! Тютюнника зацькували свої. Свої ж – неабиякі мастаки плювати Тобі в душу. Заплювали ж Хвильового, захаркали Григора… Тепер, а щó тепер: припадає пилюкою «Я – (Романтика)», скніє в закапелку «Холодна м᾿ята». На те сучукрліт заповзятливо вправляється словом. «По-модньому». На сучасний манір. Одірвавшись у лідери від красного письменства на вісімдесят років. І впевнено жене халтуру!
«Розстріляне відродження» не потребує нагород.